Книга, що змусила мене по-новому подивитися на світ, на самого себе (за романом Буніна “Життя Арсеньєва”) ІВАН БУНІН
ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ІВАН БУНІН
Книга, що змусила мене по-новому подивитися на світ, на самого себе (за романом І. О. Буніна “Життя Арсеньєва”)
Як не сумно в цьому незрозумілому світі,
Він усе ж прекрасний, і нам усе-таки
Пристрасно хочеться бути щасливими
І любити один одного.
І. Бунін. Життя Арсеньєва
Я з задоволенням прочитала роман І. О. Буніна “Життя Арсеньєва”, книгу, яку письменник створював одинадцять довоєнних років, я сприймала як живий організм. Дійсно, цією книгою Бунін залишив слід на
Зворушливо, що ця бунінська річ – найвідвертіша, лірична. Я відчула не тільки ліричну принадність цього твору, але і постійну присутність автора, який пройшов уже довгий життєвий шлях. Хіба не захоплює повернення шестидесятирічної людини у власне дитинство і юність – і відразу “стрибок” у власну старість. Яка гарна лірична проза Буніна, у неї легко заглибитися, але
Я згодна з думкою, що герой “Життя Арсеньєва” – це ніби сам І. О. Бунін, у якого дитинство, юність склалися настільки сприятливо і гармонійно, що він тільки і займався тим, що набирав духовні сили.
І я з подякою згадувала своє прекрасне дитинство, у якому була любимицею і щасливою поруч із братом і сестрою. Спасибі велике моїй дорогій матері, агроному за освітою, яка не тільки подарувала мені красу світу, але першою навчила мене любити творчість великого Пушкіна і відчувати принадність народної пісні. Вона навчила мене захоплюватися прекрасними явищами дійсності, запалила іскорку в моїй душі, яка не дає жити спокійно, підтримує постійно вогник духовності, потреби осягати прекрасне.
Я утішалася читанням кожної із п’ятьох книг, це була дійсно духовна праця, яка відбувалася не тільки в герої, але і в мені, читачці.
Дім, батьки, природа, яка тебе оточує; перша побачена смерть; релігія; читання Пушкіна і Гоголя, схиляння перед братом Георгієм; казенщина і сірість гімназії; перші закоханості, прагнення пізнати світ, перші подорожі. Мені подобається Арсеньєв тим, що йому хочеться “що-небудь” видумати і розповісти у віршах, зрозуміти і висловити щось, що відбувається в ньому самому.
П’ята книга, на мій погляд, найважливіша в романі Буніна. Розвиток в Арсеньєві художника показано через головну подію його юності – кохання до Ліки. Цікавий період творчого пробудження Арсеньєва. Змінився його характер: він став більш мужнім, простішим, добрішим, спокійнішим. Ідея “вічної нерозлученості” з дорогою людиною, висловлена героєм, дуже дорога і близька мені, а в Арсеньєва викликала здивування: “Невже і справді ми зійшлися назавжди й отож і будемо жити до самої старості, будемо, як усі, мати дім, дітей?..”
Як шкода, що Ліка покохала Арсеньєва по-справжньому, але він не міг оцінити цю величну здатність жінки. Жити тільки нею він не міг, – знайшов мету і
Опору у творчості. Засуджую його за те, що, сп’янілий від творчої свободи, герой захоплювався іншими жінками: “Я поет, а всяке мистецтво, за словами Гете. чуттєве”. Сумно, що Ліка все-таки не була породжена супутницею художника, яка могла б розтворитися в ньому, у його житті, у його інтересах, – і поступово їхнє кохання стало сходити нанівець. Ця жінка близька мені своєю душевною красою, вірністю коханому, сталістю почуттів. Ліка страждала. Пішла від нього і незабаром померла. Кохання скінчилося, померло, залишившись в Арсеньєві у вигляді пам’яті: “Так ніжно і гарно я кохав тебе, що кращі хвилини цього почуття залишаться для мене найблагороднішими і найбільш чистими відчуттями у всьому житті”.
Прочитавши “Життя Арсеньєва”, кращу книгу Буніна, я зрозуміла, що вона стала однією з головних моїх книг, незабутніх, духовних і красивих.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)