Книга приповістей Соломонових
Книга приповістей Соломонових
Книга приповістей Соломонових – це твір, у якому викладені основні моральні засади людства.
У приповістях Соломонових йдеться про зв’язок між батьками і дітьми: батьки передають свій життєвий досвід дитині, і це допомагає їй знайти власний життєвий шлях. Тому основою нормального розвитку людського роду має бути повага дітей до батьків.
Ще одним положенням, викладеним у Книзі, є положення про необхідність робити добро і допомагати тим, хто потребує допомоги, не очікуючи на будь-яку винагороду, просто
У приповістях Соломонових прославляються чесність, працьовитість, скромність, повага до інших. Ці чесноти є запорукою щасливого життя людини, вони допомагають їй здобути повагу громади і друзів. Соломон говорить про те, що не можна будувати власне щастя на обмані і обкраданні, не можна зневажати і гордувати іншими людьми, якщо хочеш здобути їх повагу. А також не можна підтримувати тих, хто
Приповісті Соломонові сконцентрували у собі загальнолюдську мудрість і мораль, тому вони не втрачають своєї актуальності й через більш ніж два тисячоліття після їх створення.
Мова Приповістей багата на сентенції (від латинського – судження), тобто на вислови з повчальним змістом, які за характером близькі до прислів’їв (наприклад: “Правдиве слово існуватиме вічно, а брехня – всього одну хвилину”, ” Ледачі руки приводять до вбогості, а роботящі збагачують”), багата поетичною лексикою і синтаксисом, афористична та метафорична (“Затуляли вуха на благання”, “відвернись від фальшивого рота” і т. д.). Окрім того, цей твір містить усі ознаки ораторського стилю: звертання (“мій сину”, “моя дитино”), риторичних питальних і окличних речень, антитез (гордий – скромний, ледачі – роботящі).
Зважаючи на все це, можна говорити, що Соломон був не тільки мудрим правителем свого народу, а й одним із перших письменників у світовій літературі. ?