Старий ламав у лісі гнилі пні на паливо. Ударив ногою по одному пеньку, вилетіла з пенька пташка-невеличка, села на пеньку й говорить:
- Дідусь, що тобі треба? Навіщо ти стукав у мій пень? Старий відповів:
- Я праг його зламати й віднести на дрова. У нас із бабою у чумі немає
Дров.
- Дідусь, ти пеньок мій не ламай. Ти краще йди до своєї баби й лягай спати. До ранку у вас у чумі будуть дрова.
Пташка-Невеличка сказала й полетіла. Старий повернувся у чум без дров.
- Баба, - сказав він, - я дров не знайшов. Давай ляжемо спати. Коли виспимся, у нас будуть дрова.
Старий з бабою лягли спати. Ранком баба прокинулася й бачить: у чумі багато нарубаних дров.
- Старий, вставай! У нас у чумі повно дров. Уночі ти не рубав дров. Звідки вони?
Старий подивився на дрова й розповів бабі, що дрова їм дала птичка-невеличка. Баба затопила чум і говорить старому:
- Дров у нас багато, а їжі немає. Іди у ліс, знайди той пеньок, стукни у
Його ногою, скажи пташці, що ми з тобою голодні, і попроси у їй м'яса. Старий пішов у ліс, знайшов пень, стукнув по ньому ногою. З пенька вилетіла пташка-невеличка, села на нього й говорить:
- Дідусь, навіщо ти стукав у мій пеньок? Чого тобі від мене треба? Старий сказав:
- Дров у нас із бабою багато, але нема чого є. Ми голодні. Баба послала мене попросити у тебе м'яса.
- Їжі я вам дам. Іди до своєї баби й лягай спати. До ранку у чумі у вас буде всього повно.
Сказала пташка-невеличка й полетіла.
Старий з бабою лягли спати. Ранком устали-і очам своїм не вірять. У чумі у них і жирне м'ясо, і риба, і вино. Старі поїли, попили провина, сп'яніли й заснули. Коли баба проспалася, вона знову погнала старого:
- Іди у ліс, знайди пеньок, удар гарненько у нього ногою й скажи пташці-невеличке, що ми з тобою прагнемо бути купцями.
Старий пішов. Ходив він по лісу, ходив. Знайшов пеньок, ударив у нього ногою, вилетіла з пенька пташка-невеличка, села на нього й говорить:
- Дідусь, навіщо ти стукав у мій пеньок? Що тобі від мене треба?
- Старий сказав:
- Баба мене послала сказати тобі, що непогано б було стати нам купцями.
- Іди у чум і лягай спати. Ранком прокинетеся купцями. Сказала пташка-невеличка й полетіла.
Старий з бабою виспались, дивляться-і собі не вірять. Чум повний різними завидними товарами - хустки, ґудзики, мідні чайники, колечка,
Вино... Подивилася баба на товари й говорить старому:
- Іди скоріше у ліс, знайди пень, удар у нього сабоніше ногою й скажи пташці, що прагну я бути царицею, а ти - царем.
Старий пішов. Ходив-Ходив по лісу. Насилу знайшов пеньок. Ударив у пеньок два рази ногою, вилетіла з нього пташка-невеличка, села на пеньок і говорить:
- Дідусь, навіщо ти так сабоно стукав у мій пеньок? Чого тобі від мене треба?
-Баба мене послала до тебе, пташка, - сказав старий.-Вона прагне бути царицею, а мені велить бути царем.
- Добре, - говорить пташка-невеличка, - іди у чум і спи. Ранком ви будете царями.
Пташка-Невеличка сказала й полетіла.
Старий з бабою лягли спати. Ранком ледве світло прокинулися, дивляться - ні свого чуму, ні один одного не можуть довідатися. У чумі повно дров і їжі, і товарів, і провина; а на них самих - срібні й золоті персні, кільця й срібно-золотий одяг. Вони встали й не знають, що робити. Стали пити вино й напилися доп'яна. Коли баба сп'яніла, вона знову погнала старого у ліс:
- Іди, знайди пень, стукни у нього із усієї сили й скажи тій пташці, що прагну я бути богинею, а тобі велю бути богом.
Старий пішов шукати птичку-невеличку. Він довго ходив по лісу й ледь-ледь знайшов пеньок. Старий міцно вдарив у пень ногою. З пенька вилетіла пташка-невеличка, села на пеньок і запитує старого:
- Навіщо ти стукаєш у мій пень? Що тобі ще від мене треба? Старий сказав:
- Моя баба захотіла бути богинею, а мені веліла стати самим богом.
- Богом?! Ну, добре. Іди у чум до своєї баби й лягай спати. Сказала пташка-невеличка, спурхнула й полетіла. У тому лісі більше не стало ні самої пташки-невелички, ні ee пенька. Старий з лісу повернувся у чум і разом з бабою ліг спати. Тільки ввечері вони лягли спати царями, а прокинулися чортами.
Усе.