Старий Ерохот зі своєю бабами живе на березі Великого Єнісею. Старі живуть, рибалять і белкуют.
Звідкись до них сирота Каськет прийшов. Каськет сказав:
- Дідусь, я до вас онуком бути прийшов. Старий Ерохот своїй бабі говорить:
- Тепер у нас онук буде!
- Старий, - вона сказала, - тепер нам жити небагато легше стане. Старий на полювання ходив, белковал. Каскет теж ходив, але ні із чим вертався.
Старий Ерохот своїй бабі говорить:
- Куди він ходить? Білок ніколи не приносить. Ну-но я по його слідах піду!
Каськет у багаття сидить, ні на що не обертає уваги - яка там полювання!
Старий Ерохот додому повернувся й бабі говорить:
- Бабуся, наш Каськет тому без видобутку вертається, що він увесь день у багаття просиджує.
Старий Ерохот з бабою чи довго, чи мало жив, роздумував.
- Баба, - сказав він, - скільки ж ми будемо виховувати цього Каськета?
- Старий, - відповіла вона, - а куди ми його дінемо? Каськет зовні слухає розмова старих. Старий Ерохот бабі сказав:
- Давай де-небудь у дорозі його заблудимо. Баба заперечила:
- Каськет, мабуть, чарівний. Старий Ерохот сказав:
- Іди ладь! Завтра ми на маленьку ходьбу підемо й там сабоно кружляти будемо.
Каськет слова старих усе чув.
Старі переночували, ранком у мішки їду поклали. Старий Ерохот Каськету сказав:
- Каськет, підемо!
Він погодився. Старі вийшли, свої парки надягли.
Під час недовгої відсутності старих Каськет про землю вдарився,
Колонком обернувся й у мішок баби заскочив.
Старі чи довго, чи мало йшли - Каськет злегка посвистує. Баба Ерохота говорить:
- Старий, хтось посвистує. Старий відповідає:
- Даремно бовтаєш, це які-небудь земляні птахи свистять. Старі чи довго, чи мало йшли, баба говорить:
- Може, це Каськет посвистує? Старий відповів:
- Ми адже його десь залишили.
Старий виглядів місце вище. Старі заночувати розв'язали. Старий Ерохот сказав:
- Ну, тепер давай чай варити. Ось ми його й залишили, цього Каськета. Баба, ти свій мішок сюди принеси.
Баба відповіла:
- Мій мішок вуж дуже важкий став!
Баба мішок розв'язала. Звідти назовні дивляться як блискучі камінчики ока Каськета.
Каськет засміявся. Баба здригнулася.
- Старий, я, виявляється, Каськета весь день на плечі тягала. Старі почали чай пити. Старий думає: "Перегоди ж, я однаково що-небудь зроблю з тобою!" А Каськет про себе сміється, він думки старого наскрізь бачить.
Стемніло. Старий своїй бабі говорить:
- У обриву стели!
Старі лягли, Каськета із краю від себе поклали.
- Баба, ти лежи тихо!
Старий міцно заснув, а Каськет не спить. Старий утомився, міцно заснув, хропти початків. Каськет тихенько встав, підсунув старого до обриву, старий у воду впав, а внизу плин його відніс. Каськет до баби пригорнувся, сон його побрав. Баба його розворушила й говорить:
- Старий, Каськета зіштовхни у воду! Каськет ледь утримує сміх. Баба ранком устала, чай зварила.
- Вставай, старий, вставай!
Каськет устав. Баба глянула на нього й сказала:
- А, онук Каськет! Це ти добре зробив. Каськет з бабою жити став.