Були раніше старий так баба, жили вдвох і минулого дуже бідні. Не було у них ні худобини, ні іншого добра. Старий ходив працювати до багатих людей, але додому нічого не приносив.
Якось раз почули старий з бабою, що цар улаштовує великий бенкет і кличе всі: багатих і бідних. Старий теж зазбирався. Але як піти до царя без подарунка!
Та придумав: велів бабі зварити горщик киселю й із цим киселем відправився до царя на бенкет. Розсмішив старий царя своїм подарунком, і дав йому цар за тямущість мірку золота. Зрадів старий. Іде додому довольнешенек. Зустрічається йому людей, їде верхи на коні.
- Звідки йдеш, дядько?
- Іду із царського бенкету. Відніс горщик киселю, одержав за це мірку золота. Тепер як прийду додому, куплю чого-небудь собі й бабі!
- Давай мінятися! Ти мені золото, я тобі кінь.
Що ж, мінятися так мінятися. Побрав старий кінь, віддав золото, радіє:
- Тепер можна поле на своєму коні зорати!
Сіл на коня, проїхав небагато, бачить - жінка жене корову. Запитує старого:
- Звідки їдеш, дядько?
- Їду із царського бенкету. Відніс горщик киселю, одержав мірку золота. Проміняв золото на коня. Тепер у господарстві свій кінь буде.
- Давай мінятися. Ти мені кінь, я тобі корову! Сподобалося це старому, говорить:
- Нехай молоко у нас буде. Те-Те баба обрадується! Повів він корову додому. Пройшов небагато, зустрічає жінку, вона свиню у місто веде.
- Де був, дядько?
- Був на царському бенкеті. Відніс горщик киселю, одержав мірку золота.
Золото проміняв на коня, коня проміняв на корову. Ось веду корову додому, буде у нас із бабою молоко.
- А не чи проміняєш корову на свиню?
- Можна, - погодився старий.- Прийду додому, заколю свиню, ось і буде у нас м'ясо!
Жене він свиню й зустрів жінку з вівцею.
- Куди, дядько, ходив?
- Ходив на царський бенкет. Відніс горщик киселю, одержав мірку золота. Золото проміняв на коня, коня на корову, корову на свиню. Як прийду додому, заколю свиню - поїмо з бабою м'яса вдосталь.
- А не чи проміняєш свиню на вівцю? Зрадів старий:
- Тому ж немає? Проміняю, дивишся, вовна буде, нав'яже баба й рукавиць і панчоха.
Пройшов ще небагато. Доганяє жінку з куркою.
- Куди ходив, дядько?
- Ходив на царський бенкет. Відніс горщик киселю, одержав мірку золота. Золото проміняв на коня, коня на корову, корову на свиню, свиню на вівцю. Тепер хоч вовна буде, можна нав'язати панчоха й рукавиць.
- Давай мінятися.
- Це добре - курка яєць нанесе. Будемо й самі є, і для продажу нагромадимо.
Іде далі, курку під пахвою несе. Попадається назустріч жінка, на груди у неї голка приколена.
- Звідки йдеш, дядько?
- Іду із царського бенкету. Відніс горщик киселю, одержав мірку золота. Золото проміняв на коня, коня на корову, корову на свиню, свиню на вівцю, вівцю на курку.
- Поміняй курку на голку. Старий погодився.
- Прийду додому, так хоч лахміття свої полагодимо.
Іде, іде, уже до будинку підходить. Став перелазити через огорожу й упустив голку на землю. Став шарити у траві, кожну травинку перебрав, а голки не знайшов. Так і прийшов додому ні із чим. Говорить бабі:
- Даремно я кисіль паную носив, краще б самі з'їли.