Казкові елементи в поемі А. С. Пушкіна “Руслан і Людмила”
1. Чарівна казка або поема? 2. Прикмети казки в поемі. 3. Значення фіналу Що за принадність ці казки! Кожна є поема! А. С. Пушкін “Руслан і Людмила” – це перша поема А. С. Пушкіна, її задум народився ще в ліцеї. Він хотів створити богатирську казкову поему, натхненний російськими фольклорними казками й перекладами Вольтера й Л. Ариосто.
Літературознавці визначають жанрову приналежність поеми як чарівну казку. В “Руслані й Людмилі” утримується багато пізнаваних особливостей російської казки. Як і у всякій казці, оповідання випереджається
Там чудеса: там лісовик бродить, Русалка на галузях сидить… У цій приповідці перед нами проходять пізнавані сюжети казок, розказаних поетові нянькою Орисею Родіонівною. Автор, підтверджуючи
У той же час поема містить історичні реалії і є пародією на баладу В. А. Жуковського “Дванадцять сплячих дівши”, за що Пушкін одержав від нього портрет із присвятою ” Переможцеві-Учневі від переможеного вчителя”. Саме як пародійна поема містить знижену лексику, гротеск, жарти – багато чого дало критикам привід обвинуватити автора в аморальності, хоча рядовому читачеві поема сподобалася. Зачин – традиційний початок казки – визначає місце дії, знайомить нас із героями й уводить у суть справи – про що мова йде, із чого починається дія поеми Із друзями, у гриднице високої Владимир-Сонце бенкетував; Меншу дочку він видавав За князя хороброго Руслана… Читаючи поему, ми відзначаємо, що в ній є й історичні персонажі (князь Володимир, співак Баян) і вигадані.
Так, імена Рогдая, Фарлафа й хазарського хана Ратмира були взяті Пушкіним з “Історії держави російського” Н. М. Карамзина. Слідом за властивим казкам несподіваною подією за участю невідомих сил – зникненням Людмили – ми бачимо також традиційний казковий мотив суперництва: батько Людмили обіцяє віддати її в дружин рятівникові Четверо героїв відправляються в шлях, щоб відшукати Людмилу й роздобути її в дружин. У певний момент вони розділяються, і кожний треба своєю дорогою. Це нагадує фольклорний мотив вибору шляхи.
У дорозі кожного чекають чудеса, випробування, незвичайні зустрічі: Руслан через старця Фіна довідається, хто украв його дружину, одержує напуття й пророкування. У поемі є чарівні предмети і шапка-невидимка, меч, живаючи й мертва вода, чарівне кільце. Вигляд героїв теж говорить про казковість. Злі герої виглядають химерно. Чаклунка Наїна, що нагадує бабу-ягу, перетворюється в крилатого чорного змія, а от як виглядає Черномор: Арапів довгий ряд іде Попарно, чинно, як можливо, И на подушках обережно Сиву бороду несе; И входить із важливістю за нею, Подъяв велично шию, Горбатий карлик із дверей: Його-Те голові обголеної, Високим ковпаком покритої, Належала борода.
Такий характерний казковий прийом, як троєкратний повтор, теж є присутнім у поемі “Руслан і Людмила”: Потім три рази прошипела, Три рази тупнула ногою И чорним змієм полетіла. Тут присутні постійні епітети, властиві фольклору: ясні очі, вірний меч, запопадливий кінь. Багатство мови поеми в зображувально-виразних засобах: гіперболах, порівняннях.
Достеменно відомо, що образ величезної голови, з якої довелося боротися Русланові, Пушкін взяв зі стародавньої казки про Еруслане Лазаровича, сюжет якої прийшов у російський фольклор зі Сходу. Фактично Еруслан – це видозмінене ім’я Руслан. Пригоди героя лубочної казки Еруслана і його військові подвиги знали все – настільки широко вона була поширена внароде.
И меч-кладенец герой одержує так само, як Руслан, здобувши перемогу над головою після троєкратної спроби. У поемі голова – це старший брат Черномора, обманутий їм і заповітний меч, що охороняє. Він просить Руслана помститися за нього братові, сила якого укладена в його чарівній бороді. Відрубує Руслан бороду Черномора тим самим мечем Двобій героя зі злом – кульмінація поеми.
Як і в казці, усе закінчується благополучно. Чим скінчу довге моє оповідання? Ти вгадаєш, друг мій милий!
Неправого старця гнів згас; Фарлаф перед ним і перед Людмилою В ніг Руслана оголосив Свій сором і похмуре лиходійство; Щасливий князь йому простив; Позбавлений сили чарівництва, Був прийнятий карла в палац; И, нещасть святкуючи кінець, Владимир у гриднице високої Забенкетував у сім’ї своєї. Завершується остання, шоста пісня, так само, як і починається перша: Справи давно минулих днів, Преданья старовини глибокої Отже, ми бачимо в автора проходження всім основним канонам російської казки. Мораль поеми вторить моралі фольклорних добутків – тільки той, хто береться зі злом, смів, добрий і відважний, перемагає. Правда завжди на стороні добра.
Творчо синтезуючи казку й історію, билину і європейський роман, Пушкіна створив чарівну поему з елементами фантастики, у такий спосіб здобувши перемогу в змаганні з В. А. Жуковським і ДО. Н. Батюшковим, які мріяли створити казкову поему на національно-історичній основі
(1 votes, average: 5.00 out of 5)