Кавказька тема у творчості М. Ю. Лермонтова
1. Вірша, присвячені Кавказу. 2. Поеми. 3. Кавказ у романі “Герой нашого часу”. Романтичний образ Кавказу, опис природи й вдач його корінних жителів займають значне місце як у поезії, так і в прозі М. Ю. Лермонтова.
І це невипадково. З Кавказом зв’язані яскраві враження дитинства письменника. В 1825 році Лермонтов побував там з бабусею. Пізніше, в 1830 році, він написав вірш “Кавказ”, перейняте любов’ю до цього краю й ніжними спогадами як про матір, що поет ледь знав, так і про першу дитячу любов: Я щасливий був з вами, ущелия гір, П’ять
В 1837 році Лермонтов був засланий на Кавказ у діючу армію за вірш “Смерть Поета”, написане на смерть А. С. Пушкіна. Тут же, на Кавказі, і закінчилося його земне життя в 1841 році. Чи варто дивуватися, що багато творів Лермонтова присвячені Кавказу!
Це гірський край, суворий і прекрасний, з особливою дикою красою, з’являється в поезії Лермонтова в різні обличчях Наприклад, у вірші “Дарунки Тереку” ріка Терек і Каспійське море виступають свого роду казковими істотами, у
Майже пророче передбачення власної загибелі звучить у вірші “Сон”: У полуденний жар у долині Дагестану Зі свинцем у груди лежав нерухомий я; Глибока ще димілася рана По краплі кров точилася моя. І в цьому ж вірші – гірський пейзаж: … Уступи скель теснилися навкруги… Образ Кавказу знову й знову виникає у творчості поета У поемі “Демон” “дух изгнанья”, пролітаючи над Кавказом, бачить князівну Тамару й згадує про своє колишнє життя в раї. Лермонтов малює не тільки дикі краси кавказкою природи, поет показує побут, звичаї й вдачі людей, що живуть у цьому краї.
Декількома словами автор зображує будинок князя Гудала, вибудуваний на скелі, щаблі, що ведуть до ріки, і навіть біле покривало дочки князя. Бенкет на честь заручин дочки, під час якого гості сидять на плоскій покрівлі будинку, танець нареченої, що акомпанує собі ударами в бубон – у цих картинах Лермонтов передає неповторний колорит Кавказу А каплиця в дороги, де нетерплячий наречений не помолился невідомому святому, і загибель нареченого Тамари від рук розбійників – це теж багатоликий образ Кавказу, відбиття багатовікового протистояння християн і мусульман: Куди б подорожанин не поспішав, Завжди старанну молитву Він у каплиці приносив; И та молитва зберігала Від мусульманського кинджала. Але знехтував відважний наречений Звичай прадідів своїх. І закінчується поема “Демон” описом гірського пейзажу, незмінного й непорушного в порівнянні з людськими долями й страстями: Скеля похмурого Казбеку Видобуток жадібно сторожить, И вічне ремство людини Їхній вічний мир не обурить.
У поемі “Утікач” Лермонтов показує вдачі горців, зупиняючись на такому звичаї, як помста за рідних. Помста й воля в очах горців набагато цінніше життя; тому всі так нехтують Гару-На, що боягузливо бежали з поля бою, де впали його батько й брати. Друг, улюблена й навіть мати із презирством відкидають утікача, тому що його вчинок у їхніх очах – це зрадництво волі й пам’яті загиблих рідних. Перше, що запитує мати в сина-утікача, довідавшись, що її чоловік і сини впали в бої: “Ти помстився?
” У цих словах укладений священний обов’язок воїна й чоловіка. Довідавшись, що син ганебно біг, рятуючи своє життя й забувши про борг мести, мати безжалісно жене його ладь. Кавказ не обійдений увагою Лермонтова й у його романі “Герой нашого часу”.
Пейзажні замальовки, безсумнівно, навіяні спогадами про власні враження автора. Лермонтов не утомлюється захоплюватися красою Кавказу: “…На краю обрію тягнеться срібний ланцюг снігових вершин, починаючись Казбеком і кінчаючись двоголовим ельборусом… Весело жити в такій землі!
Якесь втішне почуття розлите у всіх моїх жилах. Повітря чисте й свіжий, як поцілунок дитини; сонце яскраво, небо синє – чого б, здається, більше? навіщо отут страсті, бажання, жалю?.. “. В “Герої нашого часу” Лермонтов показує Кавказ не тільки в ясну погоду, але й у снігопад, передвістям якого є своєрідний “димок” над вершиною Гуд-Гори. Автор досить докладно описує не тільки гірські ущелини й перевали, але й місцевих жителів, їхній побут і вдачі.
Потрібно помітити, що горці в “Герої нашого часу” зображені в більш реалистично, ніж романтичні герої поетичних творів Лермонтова. Цікаво також відзначити, що автор порівнює звичаї й характери декількох кавказьких народів. От що говорить на цей рахунок штабс-капітан Максим Максимич, багато років прослуживший на Кавказі: “… Кабардинці або чеченці хоча розбійники, голиши, зате розпачливі голови, а в цих і до зброї ніякого полювання немає: чималого кинджала на жодному не побачиш.
Уже справді осетини!” Звичайно, оцінка досить грубувата, зате ми можемо зробити висновок про досить мирне існування осетинського народу. У романі описане й типове житло корінного населення Кавказу. Сакля – це будинок, вибудуваний на скелі, до дверей якого ведуть щаблі. Вошедшие приїжджі побачили в будинку не тільки людей, але і їхніх свійських тварина, тобто сакля служить будинком і для тих, і для інших.
У романі “Герой нашого часу” ми знаходимо й опис весілля в мусульманських народів Кавказу: “Спочатку мулла прочитає їм щось із Корана; потім дарують молодих і всіх їхніх родичів їдять, п’ють бузу; потім починається джигітування… потім, коли посутеніє, у кунацькій починається, наш^-нашому-по-нашому сказати, бал”. Дика, неприборкана кавказька вдача, не завжди зрозумілий європейцеві, живе в таких героях роману Лермонтова, як Бела, її брат Азамат, Казбич.
Характери цих людей у чомусь схожі із краєм, де вони живуть: здалеку гори прекрасні й величні, але, коли може відбутися обвал, хто знає?.. …Що? були ль обвали на Хрестової? – запитав він візника. – Не було, пан, – відповідав осетин-візник, – а висить багато, багато.
І все-таки безсумнівно, що Лермонтов любив цей край, тому так охоче переносив дію багатьох своїх добутків на Кавказ. “Славне місце ця долина! – викликує автор в “Герої нашого часу”, описуючи Койшаурскую долину.
У нас немає причин сумніватися в щирості Лермонтова, що захоплюється Кавказом, адже він сам у вірші “Кавказ” зізнається: “Люблю я Кавказ”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)