Карпенко-Карий Іван Мартин Боруля
ДІЄВІ ЛЮДЕ
М а р т и н Б о р у л я – багатий шляхтич, чиншовик.
П а л а ж к а – його жінка.
М а р и с я – їх дочка.
С т е п а н – син їх, канцелярист земського суду.
Г е р в а с і й Г у л я н и ц ь к и й – багатий шляхтич, чиншовик.
М и к о л а – його син, парубок.
Н а ц і є в с ь к и й – регістратор з ратуші.
Т р а н д а л є в – повірений.
П р о т а с і й П е н ь о н ж к а, М а т в і й Д у л ь с ь к и й чиншовики.
О м е л ь к о, Т р о х и м наймити Борулі.
Г о с т і.
ДІЯ ПЕРША
Кімната в хаті Мартина Борулі. Двері прямо і
ЯВА І
За столом сидять Трандалєв, а з бокових дверей виходить Боруля з бумагою в руках.
Б о р у л я. Нате, читайте! (Дає бумагу). Читайте відціля.
Т р а н д а л є в (чита). По выслушании всех вышеизложенных обстоятельств и на основании представленных документов Дворянское депутатское собрание определяет: Мартына, Геннадиева сына, внука Матвея Карлова, правнука Гервасия Протасьева, Борулю з сыном Степаном, согласно 61 ст[атьи] IX тома Свода законов о состояниях, издания 1857 года сопричислить к дворянскому
М а р т и н. О!. Виходить, я – не бидло і. син мій – не теля!. І щоб після цього Мартин Боруля, уродзоний шляхтич, записаний во 2-ю часть дворянської родословної книги, подарував якому-небудь приймаку Красовському свою обіду? Та скоріще у мене на лисині виросте таке волосся, як у їжака, ніж я йому подарую.
Т р а н д а л є в. Так, виходить, візьмемо на апеляцію?
М а р т и н (б’є кулаком по столу). На апеляцію! Безпремінно на апеляцію! Що то за суд такий, що признав обіду обоюдною?. Я вас питаю: яка тут обоюдна обіда? Він каже на мене – бидло, а я мовчи? Він кричить на сина, на чиновника земського суда – теля, а я мовчи? Мовчи, коли дворянина так лають? То що ж би я був тоді за дворянин? Ну, і я сказав йому: свиня, безштанько, приймак!. Але яка ж це обоюдна обіда?
Т р а н д а л є в. Стривайте, не гарячіться! Будем апелювать.
М а р т и н. Апелювать!
Т р а н д а л є в. А за вивод подамо встрєчний іск.
М а р т и н. А коли треба, то й поперечний! Трандалєв. Поперечних не полагається. Ви заспокойтесь, уголовна палата одмінить рішеніє – ми виграємо діло. Когда я був ще фотографом, то для практики вів діло Горбенка з Щербиною, таке саме діло, як ваше, тілько там не словесная була між ними обіда, а кулачная. Щербина, знаєте, схопив Горбенка за чуба і так ним мотнув кругом себе, що і сам не вдержався на ногах – упав! А магістрат признав, що драка була обоюдна. В рішенії сказано було: “Хотя Щербина, взяв Горбенка за волоса, обвел его вокруг себя, причем в руках остался значительный пучок волос, имеющийся при деле как вещественное доказательство; но, принимая во внимание, что при этом действии, тяжестью тела Горбенка и сам Щербина был повергнут на землю, то признать обіду обоюдною”!. Це було перве моє діло, я апелював, і уголовна палата одмшила… І по вашему ділу одмінить – не журіться… Ітак, виходить, по ділу об обіді апеляція?
М а р т и н. Апеляція! Та таку апеляцію напишіть, щоб у Красовського у носі закрутило, щоб йому свербіло!. Я грошей не пожалію, аби мені Красовського у острог посадить.
Т р а н д а л є в. О, не я буду, – ми йому докажемо! Всі ходи знаю, вже мені прошеній не вернуть за нехворменноє написаніє, ні! Як напишу, то прямо точная копія з форми – усе по пунктах.
М а р т и н. І скажіть, що буде коштувать?
Т р а н д а л є в. Стрічний іск… і апеляція… (Набік.) Як би не продешевить! (До Мартина.) Щоб і для вас не було обідно… з бумагою… Сто рублів, а непредвідєнниє расходи на ваш кошт.
М а р т и н. Дам сто двадцять! Тілько ж і накрутіть йому; щоб нюхав, чхав, щоб… Усі закони виставте!
Входе Омелько.
О м е л ь к о. Коні їх готові, фурман послав мене сказать, що той…
М а р т и н. Скажи там, щоб дали на дорогу дві мірки вівса, – ну, чого очі вивалив?
О м е л ь к о (іде). Ніколи він тобі не дасть договорить. (Пішов.)
Т р а н д а л є в. Я б вам і не казав… знаю, що від вас будлі-коли получиш… та… здержався…
М а р т и н. Гроші? За цим діло не стане – я зараз! (Пішов у бокові двері.)
ЯВА II
Т р а н д а л є в (сам). Добре діло це повіренничество, єй-богу! Другого такого прибильного не знайдеш. А поки-то я на цей шлях вибрався, то чим не був? Був і писарем в пітейній конторі, був обер-об’їждчиком, був прикащиком по економіях, держав биржу в городі, служив у маклера, – скрізь важко! І роботи до біса, і користі мало, а тілько схибив дерощот, і бігай, шукай місця… Зробився я сам хазяїном: купив машину, одкрив фотографію… Хліб не важкий, і на первих порах копійчина гарна стала перепадать; коли ж і тут біда: усі патрети виходили без очей! Приняв я у компанію лабаранта Плащинського, і як ми не билися – не виходять очі. Усе як слід, а очей нема… Плащинський і очі добре од руки навчився робить, а діло не пішло. Скасував я свою фотографію і взявся за повіренничество – пішло як по маслу. От і тепер: діло Борулі веду протій Красовського, а діло Красовського протів Борулі. їздю на своїх конях по просителях, – і коней годують, і мене годують, і фурмана годують, і платять!. Наберу діл доволі, приїду в город, піду до столоначальника, до того-таки самого, щ, о й діла послі буде рішать, і він мені напише, що треба, а я тілько підпишу, якщо маю довіренность, а ні, то однесу підписать просителю. Апеляцію треба – так саме: той же, що рішав діло, і апеляцію напише, а коли діло замисловате – вдаришся до секретаря. Мало чим дорожче заплатиш. Нарешті: чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи – не тужи! Все одно що лікар: чи вилічив, чи залічив – плати!
Входе Мартин.
М а р т и н (дає гроші). Я вже на вас покладаю всі свої надії.
Т р а н д а л є в. Не турбуйтесь – докажемо! Ну, прощайте.
Чоломкаються і цілуються.
Якщо буде нове діло, то дайте звістку, я приїду; а може, и сам заверну. (Пішов.)
ЯВА III
Мартин, а потім Степан.
М а р т и н. Діловий чоловік! Нема розумнішої служби, як гражданська! Здається, якби мене опреділив був покійний папінька на гражданську, то вийшов би первий чиновник! Коли ж покійний і не думав про це – все дбав про хазяйство. Пасіка, чумачка голову йому заморочили, а тепер другий світ настав: треба чина, дворянства; а поки-то вилізеш в люде, станеш на дворянську ногу, то багато клопоту! От сина опреділив у земський суд, та ще мало знає, не натерся, а, бог дасть, натреться, тоді повіреного не треба – самі всі іски поведем! Коли б ще дочку пристроїть за благородного чоловіка. Щось Степан мені казав про одного чиновника… Треба з ним побалакать.
Входе Степан.
С т е п а н. Я вже зібрався, папінька, в дорогу.
М а р т и н. От зараз коні запряжуть, та й з богом! (У двері.) Омелько! Запрягай коней, та натачанку підмазать не забудь! Я хотів з тобою ще побалакать про того… як його? От що був у нас з тобою на масниці…5 А, дай бог пам’ять… чиновник. На гитарі добре грає.
С т е п а н. Націєвський.
М а р т и н. Еге-ге! Націєвський! Ти, здається, казав, що йому Марися уподобалась?
С т е п а н. Він питав мене, чи багато за нею приданого дасте, то, певно, уподобалась.
М а р т и н. А він же сам має який чин чи так ще – канцелярист?
С т е п а н. Ні, він уже губернський секретар6.
М а р т и н. О, чин має немалий!
С т е п а н. Давно веде ісходящу.
М а р т и н. Ісходящу? А що то за штука та ісходяща?
С т е п а н. Така книга. Через його руки всі бумаги ісхо-дять: він їх і в розносні записує і печата пакети. Без нього ні одна бумага не вийде з ратуші.
М а р т и н. Виходить, важна птиця.
С т е п а н. Скоро і вступающі йому поручать.
М а р т и н. Вступающі?!
С т е п а н. Тоді вже всі бумаги і в ратушу, і з ратуші будуть іти через його руки.
М а р т и н. Яка ж це должность?
С т е п а н. Регістратор.
М а р т и н. Губерський секретар, ще й регістратор7!. Якраз для нашої Марисі жених, а за придане нехай не турбується. Скажи, щоб приїздив. Коли хоче, то нехай на наших же конях і приїде, я його і звідціля одвезу в город на своїх. Побалакай з ним… так, знаєш, політичне, і, коли тепер не приїде, то напиши мені, що скаже.
Входе Марися.
М а р и с я. Тату, Степане, ідіть: мати кличуть!
М а р т и н. Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи так по-мужичи: мамо, тато. А ти все по-свойому… Ти цими словами, мов батогом, по уху мене хльоскаєш.
М а р и с я. Ну, а як же? Я забуваю.
М а р т и н. Он як Степан каже: папінька, мамінька…
С т е п а н. Або: папаша, мамаша.
М а р т и н.
Схожі твори:
- Скорочено МАРТИН БОРУЛЯ – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ Комедія у п’яти діях (Стислий виклад) Дійові особи: Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик. Палажка – його жінка. Марися – їхня дочка. Степан – їхній син, канцелярист земського суду. Гервасій Гуляницький – багатий шляхтич, чиншовик. Микола – його син, парубок. Націєвський – регістратор з ратуші. Трандалєв – повірений. Протасій Пеньожка,...
- Іван Карпенко-Карий. “Мартин Боруля” “Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” (Іван Карпенко-Карий) Справжнє прізвище – Іван Карпович Тобілевич. Один із засновників театру корифеїв (1882 рік). Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Кіровоградщині. Помер 15 вересня 1907 року в Берліні. Похований у селищі Карлюжине, неподалік від хутора Надія....
- МАРТИН БОРУЛЯ – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 10 клас ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ МАРТИН БОРУЛЯ Комедія в 5 діях (Скорочено) ДІЄВІ ЛЮДЕ: Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик. Палажка – його жінка. Марися – їх дочка. Степан – син їх, канцелярист земського суда. Протасій Пеньонжка – чиновник Матвій Дульський – чиновник...
- Мартин Боруля скорочено – Карпенко-Карий І Мартин Боруля, багатий шляхтич, чиншовик (той, хто платить за оренду землі якомусь іншому власникові), просить повіреного Трандалєва прочитати документ, де вказано, що “Дворянскоє депутатскоє собраніє” зачисляє його, Борулю, до дворянського роду і по дає на затвердження до Сенату. Тому треба ще раз подати в суд на Красовського, котрий його, “уродзоного...
- “Мої роздуми над прочитаним твором. І. Карпенко-Карий. “Мартин Боруля” П’єса видатного українського драматурга і письменника І. Карпенко-Карого “Мартин Боруля” була написана на основі реальних фактів. Для сюжету автор використав події, які в певний час відбувалися в його родині. Відомо, що батько письменника одного разу вирішив довести, що має дворянське походження, і це стало справою усього його життя. Незважаючи на...
- Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ І. КАРПЕНКО-КАРИЙ, М. СТАРИЦЬКИЙ Трагікомічне звучання образу головного героя комедії І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” Народна мудрість говорить: знайся кінь з конем, а віл з волом. Це висловлювання слід розуміти так: не намагайся дорівнятися до тих людей, з якими у тебе немає спільних...
- Скорочено “Мартин Боруля” Карпенко-Карого Мартин Боруля, багатий шляхтич, чиншовик (той, хто платить за оренду землі якомусь іншому власникові), просить повіреного Трандалєва прочитати документ, де вказано, що “Дворянскоє депутатскоє собраніє” зачисляє його, Борулю, до дворянського роду і по дає на затвердження до Сенату. Тому треба ще раз подати в суд на Красовського, котрий його, “уродзоного...
- Історична основа п’єси Карпенко-Карого “Мартин Боруля” Іван Карпенко-Карий – яскрава зірочка на українському літературному небосхилі. Написана ним у 1886 році п’єса “Мартин Боруля” – значний крок уперед у творчій діяльності. На створення твору автора наштовхнула реальна історія його батька, який прагнув долучитися до дворянства. Історично достовірним є і той факт, що герой так само, як і...
- “Ідейно-тематичний зміст трагікомедії І. Карпенко-Карого “Мартин Боруля” і Під час новочеркаського заслання у 1886 році відомий український письменник і драматург І. Карпенко-Карий написав трагікомедію під назвою “Мартин Боруля”. В цьому творі автор сатирично висміює тогочасні суспільні порядки – бюрократизм і судову систему, яка заснована на хабарництві. За основу сюжету І. Карпенко-Карий взяв подію у своїй родині, що...
- Характеристика образу Мартина Борулі за п’єсою Карпенко-Карого “Мартин Боруля” Іван Карпенко-Карий – блискучий український письменник, автор багатьох п’єс, що вражають народною мудрістю. Ідея твору “Мартин Боруля” виникла не просто так, автор опирався на справжній факт із життя його родини. У батька Карпенка-Карого була мета – відновити втрачене колись дворянство. Він дуже переймався через те, що можновладці вважають простих людей...
- Причини особистої драми Мартина Борулі (за п’єсою Карпенко-Карого “Мартин Боруля”) П’єса “Мартин Боруля” Івана Карпенка-Карого часто стає предметом літературного аналізу, адже її глибинний зміст та стилістичні особливості викликають цікавість. Образ головного персонажа – Мартина Борулі – не однозначний: над ним сміються, осуджують, але зрозумівши – співчувають його особистій драмі. Що ж драматичного у житті героя? Він досить заможний селянин, має...
- Карпенко-Карий Іван Хазяїн (скорочено) ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907) ХАЗЯЇН Дійові люди: Терентій Гаврилович Пузир – хазяїн, мільйонер. Марія Іванівна – його жінка. Соня – їх дочка. Феноген – права рука хазяїна. Маюфес – фактор [посередник]. Павлина – кравчиха з города. Зеленський, Ліхтаренко – економи. Куртц – шахмейстер [спеціаліст з розведення овець]. Петро Петрович Золотницький –...
- Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич) Ім’я І. Карпенка-Карого стоїть у першім ряду корифеїв1 українського дореволюційного театру. Активний громадсько-культурний діяч, талановитий організатор театральної спраги, він був і найвидатнішим українським драматургом другої половини XІX – початку XX ст., віддавши народу понад сорок років своєї творчої діяльності спочатку в самодіяльному, а потім у професійному театрі. Дитячі роки майбутнього...
- Згубний вплив грошей (за п’єсою “Сто тисяч”) ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ Згубний вплив грошей (за п’єсою “Сто тисяч”) Гроші… Для когось вони відіграють важливу роль, хтось має скромні грошові потреби, але, звичайно, без грошей обійтись неможливо. Любов до грошей – ось що об’єднує персонажів п’єси Карпенка-Карого “Сто тисяч”. Герасим Калитка, сільський багатій, прагне на всьому заробити і наскладати якомога більше грошенят....
- Тобілевич Іван Карпович (Іван Карпенко-Карий) Іван Карпович Тобілевич (Карпенко-Карий) народився 29 вересня 1845 р. в слободі Арсенівка біля Єлисаветграда. Батько його був збіднілим шляхтичем, мати походила з давнього козацького роду. Родина Тобілевичів дала Україні та світові не одного талановитого митця. Звідси походили Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті, Марія Заньковецька. Через десять років після народження...
- Комедія “Хазяїн” – Іван Карпенко-Карий Іван Карпенко-Карий (1845-1907 pp.) Комедія “Хазяїн” Авторський задум, життєва основа комедії Задум написати комедію “Хазяїн” І. Карпенко-Карий виношував довго – близько десяти років. А написав її 1900 p., коли багаті спостереження над тогочасною дійсністю, психологічні зауваження викристалізувалися у вчинки та характери героїв, склалися в яви та дії. Про довгий шлях...
- Іван Карпенко-Карий. “Хазяїн” (переказ) Сатиричною комедією “Хазяїн” Карпенко-Карий закінчує галерею портретів сільських хижаків-куркулів. Драматург сам визначив ідею нової сатиричної комедії: “Хазяїн” – зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання!” Події відбуваються в 90-х роках XІX ст. У комедії широко, з глибоким знанням ситуації, показано рух “хазяйського колеса”...
- П’єса “Сто тисяч” як викриття користолюбства ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ Наприкінці XIX – початку XX століття театральне мистецтво України переживало піднесення, ставала більш важливою його роль у культурному та громадському житті. Цей розквіт українського театру пов’язаний, не в останню чергу, з драматургією І. Карпенка-Карого та його діяльністю як режисера й керівника трупи. Українська драматургія того часу була під владою літературних...
- Карпенко-Карий Іван Сто тисяч (скорочено) ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907) СТО ТИСЯЧ До хати Герасима Никодимовича Калитки, сільського багатія, завітав єврей Невідомий із комерційною справою. Його зустрічає Роман, син хазяїна, та повідомляє, що батька немає вдома. Сюди ж приходить копач Бонавентура, нікчемна людина, пустобрех, що вдає з себе вченого та освіченого. “Наче розумний, а дурний. Тридцять літ...
- Карпенко-Карий Іван Хазяїн (дуже стисло) (скорочено) Комедія у 4-х діях Дійові особи: Терентій Гаврилович Пузир – хазяїн, мільйонер. Марія Іванівна – його жінка. Соня – їх дочка. Феноген – права рука хазяїна. Маюфес – фактор. Павлина – кравчиха з города. Зеленський, Ліхтаренко – економи. Куртц – шахмейстер (спеціаліст з вівчарства). Петро Петрович Золотницький – родовитий багатий...