Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Карманський Петро Сильвестрович Прощання
Карманський Петро Сильвестрович Прощання
Гайда на коні! Час рушати.
Вже півень кличе, вже зоріє,
На сході млаво зоря тліє.
Гайда на коні! Час прощатись.
Гайда! Гайда! Не слід зітхати…
Весело ж, гай! – ні, нишком, тихо!
Вона ще спить і мріє – тихо!
Гайда, на коні! Час рушати.
Здорова будь! Пора розстатись…
Прощай, мій гаю, свідку муки,
Любви, зітхань пустих, розпуки.
Прощайте всі! Пора розстатись.
Чого ж спіткнувся, сивий коню?
Жени наосліп, в пропасть млисту,
Удар чолом в стіну скалисту –
Нехай епічну на зимнім лоні…
Жени,
Хоч серце плаче, тужить, ниє.
За нами тільки пес завиє, –
Вона ж прокляла… Нум, щосили!
Гоп! Гоп! мій коню, в степ, як море.
Чеши, креши, гони, мій сивий…
Гони же – пан твій нещасливий, –
Гоп! Гоп! своє най згубить горе.
Сумно ллються звуки цитри,
Дрижачи, згасають,
Стогнуть, плачуть і тугою
Серце обгортають.
Тії звуки пресумнії
Так вона любила!.
Прийди, прийди та послухай,
Вернись, моя мила!
Сумно, сумно вигравають
Струни шовковії:
Прощавай, моя надіє,
Прощавайте, мрії!
Ох, як тяжко коло серця
Від тяжкої муки!
Ох, заграй же, моя цитро,
Сумні, сумні звуки…
Коб ти знала, як страждаю,
Як я мучусь в чужині…
Вже’ лиш смерті я благаю,
Шоб скінчити. Ні та й ні!
Морем горе розлялося,
Так вже мучить, так в’ялить!
Пеклом серце зайнялося:
Тріскає, пече, кипить.
Одну краплю з моря того,
Щоб згасити пекла жар!
Одно слово з листу твого
Доконало б чудо-чар…
Одну іскру з пекла того
Висушити моря глиб!
Одно слово з листу твого
Доконало б сього вмиг…
Якби знала ти страждання
В серцю моїм і в душі,
То почула б ті благання:
Написала б слові дві.
Цвітом ти мене дарила…
Чом він цвів лиш день?
Ти сама його садила
Й виполола впень!
Чом вінок ти розірвала,
Що я сплів був сам?
Ти з собою все забрала –
Лишила бур’ян…
Чом марою ти розплилась
Від моїх жалів?
Піснь мою так заглушила,
Наче арфи спів!.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)
Схожі твори:
- Карманський Петро Сильвестрович Пішов би я I Пішов би я у храм спокою, В якусь оазу мрій, задуми І, оповитий самотою, Снував би з серця вольні думи. Пішов би я у храм спокою. В якім миртовім тихім гаю Спочив би під крилом зефіру І до журчання водограю Достроював би власну ліру, – В якім миртовім тихім...
- Карманський Петро Сильвестрович “Забудь мене…” Забудь мене, дивись байдуже, Як я поволі з туги в’яну, І не питай мене, чи дуже Ятряться в серці давні рани. Хіба ти винна, що недоля Між нас поклала яр розлуки? Кого розлучить люта доля, То як йому бажати злуки? Забудь, не плач, що ти не в силі Отерти сліз...
- Карманський Петро Сильвестрович Просвічення Сідартха Присвячую пам’яті Мого невід жалуваного друга, Професора В. Лесевича. Коли віл запрягнений до теліги І теліга не рушає з місця, Підганяють вола, не телігу… Індійська авадана Затісно стало Сідартсі жити В розкішних салях його терему, І звуки арфи, і хміль гарему – Усе вже стало його томити. А юну душу...
- Карманський Петро Сильвестрович “Навіщо сі думи…” Навіщо сі думи? Навіщо сі жалі? Пощо розсівати Полин і кукіль? Весь світ поринає В потопі печалі – Чого ще співати Про горе і біль? Ой рад би я звуків Гучних розпустити Цілий бистроногий Нестримний табун, Ой, рад би я грати І світ звеселити, Та в мене не много, Не...
- Карманський Петро Сильвестрович Надгробні стихирі Evasi effugi. Spes et Fortuna valete, Nil mihi vobiscum est, ludificate alios. (Саркофаг Л. Антонія в латер. музеї в Римі). Наспів Прощай, безодне сліз і мук! Обрій стемнів і маяк згас, Довкола тьма, а тайний звук Манить мене в лиман – до вас, Блаженні тіні! Добраніч всім! Мені пора Спочить...
- Карманський Петро Сильвестрович “Пекельний жар, жажда в’ялить…” Пекельний жар, жажда в’ялить Кругом піщане море… Диви: оаза! Там біжить Нещасний путник – боресь! Послідних сил ще не добув. Русло ріки розкрилось… Біжить щосил, пристав, глянув – Марою все розплилось. І я з бідою свій тягнув Тяжкий леміш по ниві. Про людську долю я забув, Не знав, що дні...
- Карманський Петро Сильвестрович З тюрми Бряжчать кайдани, крики варти, Прокльони в’язнів – море муки. А мимохіть на білі карти Падуть важкі слова розпуки. Запала ніч. Втишились в’язні, Заснуло все камінним сном. Лиш я сиджу в холодній казні, Сиджу з розпаленим чолом. “І що то буде? Що то буде?” – Ридає по кутках печаль. Лавиною паде...
- Карманський Петро Сильвестрович Емігранти Різьбяреві Михайлові Паращукові Весна. Вітрець цілує скибу, Воздух міниться, сонце сяє, Чабан кладе нову колибу, Бринить бджола, сопілка грає – Життя, краса – аж любо, любо! Село німе. З-під стріх не в’ється Синявий дим: лиш вряди-годи Завиє пес – усе здригнеться І з хиж несесь квиління: хліба! О горе вам,...
- Карманський Петро Сильвестрович Двигну тебе на крилах туги I Як самота на душу склонить крила І в серці защемить невиплаканий жаль, Прийди тоді, прийди до мене, мила, Розкрий мені цілу твою печаль. Прийди, вложи чоло в мої долоні, Як стужена забута сирота, І лебеди, як вітер на вигоні, Що заколисує до сну жита. Прийди, я з вій твоїх...
- ПЕТРО ПАНЧ – Петро Йосипович Панченко Петро Панч – новеліст, повістяр і романіст, автор казок для, дітей. Свої перші твори опублікував тоді, коли йому було тридцять років, коли мав за плечима життєвий досвід. Народився він 4 липня 1891 року в місті Валках на Харківщині в родині майстра-колісника. Дитинство письменника, про яке він зворушливо написав у книзі...
- Вінграновський Микола Степанович Козак Петро Мамарига Козак Петро Мамарига летів на своєму коні, а татари обсідали Петра з усіх чотирьох сторін. Козак Петро Мамарига побачив перед собою степове озеро. – Гиворе! – сказав Петро своєму коню. – Удвох нам невтекти. Тікай сам. Як-не-як, а самому тобі буде легше. А я заховаюсь в озері. Петро вирізав шаблею...
- Мої міркування над романом Распутіна “Прощання із Запеклої” Усякий учинок став говорити про людину й світ начебто останню правду, тому що “щира людина, – як пише Распутін, – чи висловлюється не тільки в мінути прощання й страждання – він це і є, його й запам’ятаєте”. А в повісті не одна людина, тут ціле життя села і її жителів....
- Апокаліпсис, створений людьми: (по романах “Прощання із Запеклої” і “Пожежу”) Виходить, смерті віддається не тільки земля, а набагато більше – родова пам’ять, минуле, Історія ” Хазяїн Матеры бачив “дим на цвинтар, той самий, котрий баби не дали добути… Але він бачив і далі…” Бачив дим, що, через кілька років підніметься над Сосновкой, бачив “вогонь”, що з’їдає серце Івана Петровича. Горить...
- Діалог “Прощання” “Прощання” звичайно пов’язують з “Блакитною трояндою”. Підстава – нещасливе кохання. До того ж, діалог написано прозою. Такі зіставлення можна продовжити: характер дівчини споріднений з характером Гощинської; вона не може задовольнитися тим, що має, і весь час допитується – що станеться з її почуттями далі; дівчина переконана, що її коханню не...
- Патріотизм це не любов до ідеї – по повісті “Прощання із Запеклої” У повісті Прощання із Запеклої письменник пише про малу батьківщину, без якої не може бути теперішньої людини. У книзі Що в слові, що за словом Распутін так пояснює це поняття: Мала батьківщина дає нам набагато більше, ніж ми в стані усвідомити. Я вірю, що й у моїй письменницькій справі вона...
- Короткий сюжет новели Артура Шницлера “Прощання” Сенс життя для Альберта вже три місяці полягає в терплячому багатогодинному очікуванні його коханої Ганни. Вони вмовилися, що щодня, із трьох до семи годин, він буде чекати на неї, і він терпляче чекає, щораз годинниками, і часто – дарма. Ганна не сміє відлучатися з будинку, якщо її чоловік затримується. Болісні...
- Рецензії на повісті Трифонова Відблиски багаття і Довге прощання Твір-міркування. Історія – це наука про минуле. Вірніше, про те, як минуле впливає на сьогодення. Слово “історія” у перекладі із грецького означає “дослідження, або оповідання про минуле”. Уроки історії в нашій школі проходять дуже цікаво. Ми не тільки слухаємо оповідання вчителя, але й користуємося барвистими наочними приладдя, дивимося навчальні фільми,...
- Сюжет повести Валентина Распутіна “Прощання із Запеклої” Але от один раз нижче по Ангарі починають будувати греблю для електростанції, і стає ясно, що багато околишніх сіл, і в першу чергу острівна Матера, будуть затоплені. “Якщо навіть поставити друг на дружкові п’ять таких островів, однаково затопить із верхівкою й місця потім не показати, де там селилися люди. Прийде...
- Аналіз повести “Прощання із Запеклої” Распутіна В. Г “Прощання із Запеклої” В основі сюжету повести В. Г. Распутіна “Прощання із Запеклої” лежить реальна Історія. У процесі будівництва ГЕС на Ангарі були затоплені околишні села. Переселення стало хворобливим явищем для жителів затоплюваних сіл. Добуток відкривається поетичною картиною опису початку бурхливого льодоходу на Ангарі. Автор підкреслює циклічний характер цієї дії:...
- Народ, його історія в повісті В. Г. Распутіна “Прощання із Запеклої” У літературі 60-х років XX сторіччя з’явилося чимало добутків, що осмислюють із нової висоти суспільної свідомості характер сучасних протиріч. Новизна суспільного й духовного життя позначилася в поглибленому дослідженні соціальних конфліктів, в об’єктивному відтворенні складної моральної атмосфери суспільства, в активному інтересі до внутрішнього життя – як окремої людини, так і всього...