Карманський Петро Сильвестрович Надгробні стихирі
Evasi effugi. Spes et Fortuna valete,
Nil mihi vobiscum est, ludificate alios.
(Саркофаг Л. Антонія в латер. музеї в Римі). Наспів
Прощай, безодне сліз і мук!
Обрій стемнів і маяк згас,
Довкола тьма, а тайний звук
Манить мене в лиман – до вас,
Блаженні тіні!
Добраніч всім! Мені пора
Спочить по довгих трудах дня.
Противний вітер, дощ, жара
І проти хвиль важка борня
Зломили силу.
А що вловив! Оману мрій,
Гірке зневір’я, сум і жаль
І біль по втраті всіх надій
Та юних сил. Одна печаль
Піде зо мною.
А впрочім всьо пуста мана.
Багатство, слава – всьо хитке;
Любов, дружба – піна ніжна.
Одно лишень в життю стійке:
Терпіння.
А там і це, відай, минесь…
– Судно, спинись! Зверни в лиман!
Цить, серце, цить! З могил несесь
Солодкий клич… Кругом туман –
Добраніч вам! Добраніч всім!
_________________________________________________________
Скінчився (вийшов) вік. Нація і доля, бувайте здорові (прощайте)!
Нічого мені з вами залишатися, забавляйте інших (латин.). Стих І
Не жаль мені, що люті муки
Мене женуть в сиру могилу.
Мене давно, давно втомило
Життя гірке. Поро розлуки,
Вітай! Вітай!
По чім жаліть?
Скосила в серці квіт надії,
А я орю, скороджу, сію
І ллю на скибу щиру сльозу,
Надармо ллю.
Горе! З чим вернусь я з дороги?
Ти знаєш, отче, я трудився.
І з груди рветься зойк тривоги.
Прости! Прости!
Мені не жаль, що рано гину:
Життя – Голгота, розкіш – мрія,
Бажання – пекло. Серце мліє,
Що я піду, а другам кину
Лиш кілька сліз… Стих II
Як ф’ялка, розцвівшись у краплях роси,
Вже вечором плаче по втраті краси,
Потім конає, –
І людське життя, ся веселка із мрій,
Ледве роз’яснила на хвилю обрій,
А вже й минає.
Як блискавка блисне і в пропасть майне,
Лиш грохіт зловіщий за нею жене
І зойк звіряти, –
Так само крізь глубінь стрілою несесь
Житейське судно. І небавом прийдесь
На суд ставати. Стих III
Всьо минеться, всьо розрушить
Вир буття і міль часу,
Студінь смерті всьо зморозить;
Славу, честь, добро, красу
Втоплять сльози;
Всьо заглушить
Звук труби. Memento mori!
Ніч по дні, а день по ночі –
Всьому свій прийде кінець,
Щойно станеш квіти рвати,
Вже й неси готов вінець:
Гаснуть очі,
Час вмирати.
Чуєш клич? Memento mori! Стих IV
Душе вбога! Кинь нікчемну
Житейську страсть, а глянь в таємну
Безодню сльоз!
Барвінок, мирт і лавр пахучий –
Усьо колись зв’ялить тріскучий,
Твердий мороз.
Лиш кипарис стоїть дрімучий,
Сповитий в сум.
А тихий шум
Зловіщо шепче: діти злуди!
Страшний рантух
Загорне всіх –
По всіх, по всіх
Загине слух.
Цілу безмежну землю вкрили
Самі пусті, сумні могили
І ліс хрестів,
Зів’ялих старців, молодь, діти,
Нужденну чернь, суспільні квіти,
Князів, царів –
Усіх проковтне челюсть гробу,
І жар жажди,
І лють вражди,
Братерський бій, ненависть, злобу –
Усьо зрівна
Один курган;
Усьо мана,
Туман, туман… Стих V
Не тіла ради, не тіла
Терпів Спаситель знущання
І випив чашу страждання –
Не тіла ради, не тіла!
Його кервавиця змила
Твою душевну проказу,
Твої душевнії врази
Його кервавиця змила.
Тому не марнуй ідеалів,
Не кидай черні під ноги,
Нехай не топчуть безроги
Поривань-ідеалів.
За них прийдеться платити
Багато, дуже багато!
Шануй же бісери-злато –
За них прийдеться платити! Стих VI
Як ранній легіт, цілує очі
Ніжний, розкішний туман конання.
Обрій темніє, на крилах ночі
Несеться любе dolce розстання.
Небесний отче! За всі печалі,
За море сліз, за вік скрижалі –
Молю спокою!
_____________________
Dolce – солодке (іт.). Стих VII
Як гляну в прогалину горя
На шлях, що покрився хрестами,
То серце стинається жахом
І очі заходять сльозами.
О горе! Кудою прямуєм?
Та чим закінчаться туземні
Ті суяти наші нікчемні?
Всьо темне, таємне… Не чуєм! FINALE
Засну, як легіт в сірій скибі,
Розвіюсь, мов рідка імла,
Візьму з собою злидні й болі,
Оставлю вам самі діла.
І в хвилях скорби, в хвилях горя,
В тяжких для вас осінніх днях,
Вони засяють, наче зорі,
І прояснять вам темний шлях.





Схожі твори:
- Любов як вищий суддя в людській діяльності в оповіданні И. А. Буніна “Темні алеї” 1. Творчий шлях письменника. 2. Спогаду про стару любов. 3. Значення любові в добутку. Народившись в 1870 році в сім’ї збіднілого дворянина, И. А. Бунін з дитинства займався живописом, мріючи стати великим художником. Однак доля розпорядилася зовсім інакше: талановитий хлопчик став чудовим поетом і прозаїком, що тонко почуває настрою навколишнього...
- Пташиний зоопарк в харчевні. Твір-роздум на морально-етичну тему Неподалік від нашого будинку відкрилася харчевня з апетитним назвою “Шашлик”. Це двоповерхова будівля з червоної цегли, який побудований відразу полсле Великої Вітчизняної війни (як розповіла моя сусідка, старенька бабуся), вражає добротністю. Від будівлі віє якимось старовинним затишком. Це було житлове приміщення. Кожна квартира на другому поверсі мала балкон. Ці балкончики...
- Коцюбинський Михайло Михайлович Нюренберзьке яйце Мабуть, всі ви, діточки, бачили годинник; можете дізнатись, глянувши на нього чи то вдень, чи вночі, котра година, можете почислити кожду хвилинку. А було колись так, що люди не знали, як рахувати час. Розрізняли лише весну, літо, осінь та зиму, а добу ділили на день та ніч. В літній ясний...
- Вороний Микола Кіндратович Мандрівна елегія Холодні хмари залягли блакить, Холодний вітер дме в степу потужно, Гне очерет додолу, шелестить, Мов звір в байраці виє осоружно. І я один, без тями, мимохіть, Немов затерплий весь, іду байдужно… Куди? Пощо? Хіба не все одно Тому, хто з рук згубив своє стерно? Туман і мряка… Шлях не бачать...
- Втілення в образі Павла щирості, працьовитості (за повістю “Вогник далеко в степу”) Повість “Вогник далеко в степу” – це твір про тяжкі повоєнні роки дитинства письменника. Він пише про життя своїх однолітків з великою теплотою та любов’ю. Зображуючи Павла, головного героя повісті, Григір Тютюнник, мені здасться, розповідає про свою власну юність, про навчання в ремісничому училищі. З великою симпатією ми ставимося до...
- Загул Дмитро Юрійович Отчизно дорога! Пам’яті Володимира Кобилянського Отчизно моя дорога, Мріє великої туги! Чи колись моя трудна нога До тебе вернеться вдруге? Чи на скелях, на грудях твоїх, Змучене серце спочине, І поллється безжурний сміх, Щирий такий, без причини? Ти снишся мені уві сні, Розкішна, зелена колиско, І часом здається мені. Що ти осьде,...
- Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” (1825), монах-літописець Чудова монастиря, “старець лагідний і смиренний”, під керівництвом якого складається молодий чернець Григорій Отреп’єв, майбутній Самозванець. Матеріал для цього образу (як і для інших) Пушкін почерпнув з “Історії…” М. М. Карамзіна, а також з епістолярної та житійної літератури...
- Васильченко Степан Васильович Чорний орел Жив собі чоловік та жінка, і був у них хлопчик. Були вони бідні й жили в куцій старенькій хатинці. Вітер повіне, – то вона й гойдається – от-от перекинеться. Виліз батько з сином на хату, щоб полагодити верх, коли на трямку сидить Чорний Орел. Впіймав його батько та й каже:...
- Елізабет Баррет Браунінг Поезії Елізабет Баррет Браунінг Поезії Перекладач: Михайло Орест Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади – К.: Основи, 1995 Твоє покликання – осяяні палати, Поете грації і после висоти! Танцівники свій крок сповільнять, щоб могти Твої уста, плідні піснями, споглядати. Чи не забідний мій замок, щоб привітати Рук...
- Вічна боротьба добра в романі Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита” Вічна боротьба добра в романі Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита” Прояви сил зла в романі дуже схожі. Воланд з’являється в “дорогому костюмі, у закордонних, в колір костюма, туфлях. Навіть обличчя в нього було дуже дивне: “Праве око чорний, лівий зелений. Брови чорні, але одна вища за другу “. В образі...
- Біографія Александрa III Император всероссийский (2.03.1881 – 20.10.1894) 1 марта 1881 года, после убийства террористами императора Александра II, на престол вступил его сын Александр III. Старший брат Александра III Николай умер в 1865 году и после его смерти наследником престола стал Александр Александрович. Выросший в офицерской среде, Александр был надменным и грубым, к...
- Карачко Степан На хвилях житейського моря ( Присвячую світлій пам’яті моїх дорогих дідуся та бабусі.) Одного разу, під час перегляду нашого сімейного фото – архіву, мені до рук потрапила фотографія, пожовтіла від плину років. На фотографії збереглося чітке зображення молодої пари, яка ніжно обіймалася, весело позуючи фотографу. Внизу був надпис ” Навіки разом Штефан і Марійка....
- Жар-Птиця – ІРИНА ЖИЛЕНКО Скорочено Сусідка моя – чарівниця – годувала надвечір родзинками у клітці золоту Жар-Птицю З очима-намистинками. І як воно трапилось – хто його зна, та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-Птиця. 1 враз освітилась казково столиця. Дорослим і дітям яснішали лиця: “Як хороше жити під сонцем Жар-Птиці!” І...
- Бруно Ферреро Троянда також важлива: Короткі історії для душі Бруно Ферреро Троянда також важлива: Короткі історії для душі ТРОЯНДА Німецький поет Рільке якийсь час жив у Парижі. Щодня дорогою до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою переходив дуже людну вулицю. На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просила милостиню у перехожих – завжди на тому самому...
- Булгаков Михайло Майстер і Маргарита (скорочено) Роман ЧАСТИНА ПЕРША Епіграфом до цієї частини Булгаков поставив рядки з трагедії Гете “Фауст”: “…та хто ж, нарешті, ти? – Я – частка тої сили, що одвіку Прагне зла й одвіку ж творить Благо”. Глава 1 НІКОЛИ НЕ РОЗМОВЛЯЙТЕ З НЕВІДОМИМИ Одного весняного вечора, у надзвичайно спекотливу годину під час...
- Трагічне кохання Майстра і Маргарити Чтоб гладким был путь истинной любви. В. Шекспір М. Булгаков вважав, що життя це любов і ненависть, відвага й азарт, уміння цінувати красу і доброту. Але любов… вона, насамперед. Булгаков писав героїню свого роману з Олени Сергіївни – коханої жінки, яка була його дружиною. Незабаром після їхнього знайомства вона прийняла...
- Велика Вітчизняна війна в добутках XX століття (На прикладі повести В. В. Бикова “Сотників”) 1. Людська особистість у військових умовах. 2. Спрага життя й громадянський обов’язок. 3. Що переважніше: гідна смерть або життя ценою зрадництва? …Ті, хто тільки й жадає за всяку ціну вижити, чи заслуговують вони хоча б однієї відданої за них життя? Скільки вже їх, людських життів, із часу Ісуса Христа було...
- Немеркнучі ідеали в романі Сервантеса “Хитромудрий ідальго Дон Кихот Ламанчский” Творчість М. де Сервантеса являє собою вершину літератури золотого століття. У його добутках з найбільшою силою виражені гуманістичні ідеї епохи. У той же час творчість письменника дуже повно й точно відбиває кризу, що переживала Іспанія наприкінці XVI століття, і суперечливість свідомості передових людей того часу У романі Сервантеса “Хитромудрий ідальго...
- Виступ інформаційно-коментаторського характеру Струнні інструменти на виставці в нашому місті. Перед вами ця прекрасна експозиція унікальних щипкових інструментів, яку організували аматори. Я пропоную вашій увазі зосередитися на тих інструментах, що набули популярності в Україні ще в давні часи й частково лишилися популярними й досі. …Колись дуже давно ходили селами незрячі чоловіки, які співали...
- Сучасна бельгійська література Як і в будь-якій країні, дитяча Література й Бельгії – підприємство комерційне. Видавці не зацікавлені як книга, а лише в тім, щоб неї продати. Звичайно, у Бельгії є прогресивні письменники, які своїм торжеством борються за те, щоб книга для дітей була справжнім мистецтвом. Але таких письменників одиниці. Головний потік Літератури...