Історія створення й аналіз роману “Капітанська дочка” Пушкіна А. С
– ланка, що з’єднала звичайної людини Гринева з миром таємничого й загадкового: з долею й історією. З появою Пугачова в главі “Приступ” Гринев відчуває таємничий взаємозв’язок нових обставин свого життя й ознак, отриманих їм раніше. Пугачов руйнує звичну одномірність його життя. Оповідання про долю Гринева перестає бути лінійним рухом від епізоду до епізоду, у якому нова подія просто приєднується до попереднього. У романі виникають композиційні й значеннєві паралелі. Всі вони зв’язані саме з фігурою Пугачова (відзначимо найбільш
Образ Пугачова – центральний образ роману, хоча Пугачов і не є головною діючою особою. З ним зв’язані міркування Пушкіна про історію й долю, про співвідношення приватного життя людини й життя історичної. Фігура Пугачова порівнянна тільки з фігурою Петра I. Серед російських історичних
У день, коли була завершена ” Капітанська дочка “, на зустрічі із друзями-ліцеїстами поет прочитав своє останнє віршоване послання до них: “Була пора: наше свято молодий…”. У ньому підведений підсумок епосі, про початок якої мемуарист Гринев з ентузіазмом написав: “Не можу не дивуватися швидким успіхам освіти й поширенню правил людинолюбства”. Пушкіна теж глянув на свою епоху поглядом чесного й небайдужого “свідка”:
Пригадаєте, про други, з тої пори,
Коли наше коло долі з’єднали,
Чому, чому свідки ми були!
Игралища таємничої гри,
Металися збентежені народи;
И височіли й падали царі;
И кров людей те слави, то волі,
Те гордості багріла вівтарі.
Велична картина європейської й російської історії першої чверті XIX в., створена в посланні, – своєрідний поетичний “епілог” до роману про безглуздому й нещадному “російському бунті”, що, по переконанню Пушкіна, не повинен був повторитися в Росії…
Сторінка:
(2 votes, average: 4.50 out of 5)