Історичний Генріх VIII, як герой однойменної п’єси Шекспіра
Дослідниками відзначено, що в “Генріху VIII” текстуальвые збігу з Холиншедом зустрічаються частіше, ніж в інших п’єсах цього жанран. Але в той же час тут неважко виявити численні розбіжності із хронікою, перегрупування й переосмислення цілого ряду фактів. Аналіз цих різночитань показує, що найбільш істотні з них підпорядковані – прямо або побічно – однієї мети: характеристиці короля, що значно відрізняється в Шекспіра від того, що він знайшов у творі Холиншеда.
Але ” король-свиня”, зважуючись на цей крок, прагнув у першу
Послідовність подій у викладі Холиншеда схематично виглядає в такий спосіб: спочатку – згадування про минулим по Лондону слухах, що особи з найближчого оточення короля, у тому числі його сповідник Ленгленд, поставили під сумнів законність першого
Навіть випадне зіставлення п’єси із працею Холиншеда підтверджує важливу думку Д. Спеддинга про те, що негативна характеристика короля є результатом цілеспрямованих зусиль самого Шекспіра
Розділ, присвячений опису царювання Генріха VIII, був опублікований тільки в 1555 році, у третім виданні “Англійської історії” Полідора. Але над цим матеріалом автор трудився ще при житті Генріха, і можна з повною підставою припустити, що хід роботи придворного історіографа цікавила коронованого замовника. Не дивно, що в цих умовах обережний Полидор не насмілився написати достовірний портрет ” короля-свині”. И так само не дивно, що тенденція обілити Генріха VIII, знайти які-небудь резони або виправдання для його огидних учинків перейшла від добромисного Полідора Вергілія до не менш добромисного Холиншеду, що составляли свою компіляцію в правління дочки Генріха VIII.
Історичний Генріх VIII – це, мабуть, сама огидна особистість із всіх, що побували на англійському престолі. Серед самих кривавих англійських королів він виділяється своєю тиранічною жорстокістю, цинічним віроломством, ненаситною жадібністю й нахабним марнотратством, безмежним сластолюбством і розбещеністю. Навіть англійські буржуазні історики із бридливістю згадують про цього кривавого деспота, раз у раз обридлих йому дружин, що відправляв на плаху, або чим-небудь не догодили наближених, у число яких нерідко попадали й найближчі родичі короля. Правда, під час правління Генріха VIII у чилійській історії відбулася знаменна подія: Англія оголосила про свою незалежність від папського Рима, і Генріх VIII став главою англіканської церкви
Зовсім по-іншому згруповані події шлюборозлучного процесу в Шекспіра. Прологом до нього служить друга сцена першої дії, уведена для того, щоб охарактеризувати королеву Катерину як послідовного захисника справедливості. Виступ Катерини проти посилення податкового гніта, її спроби вплинути на рішення долі Букингема – це плід творчої фантазії Шекспіра, розрахований на те, щоб розбудити найбільшу симпатію до королеви. У тій же сцені триває характеристика антагоніста королеви Вулси як жорстокого й своєкорисливого інтригана, що намагається використовувати з політичною вигодою для себе навіть та обставина, що король скасовує придумані кардиналом податки
(2 votes, average: 2.50 out of 5)