Історична тематика в думах Рилєєва

У думах Рилєєва знайшов вираження художній метод революційного романтизму. Малюючи героїв минулого, поет-абрист прагнув не стільки відтворити історичну дійсність, скільки втілити свій ідеал громадянина. Це відповідало суспільно-виховним завданням, яким повинні були служити думи. Відповідає цим завданням і композиційний лад дум, у якому Пушкін розмежував три основних елементи: опис місця дії, мовлення героя й “мораль”. Як правило, думи не мають сюжету і являють собою свого роду серію історичних портретів або картин. Значна роль ліричного

монологу, вимовного героєм, зближає думи по їхньому загальному характері із цивільною лірикою Рилєєва

:хто із сильними в боротьбі

Протягом 1821 -1823 р. Рилєєв надрукував понад двадцять дум. В 1825 р. “Думи” вийшли окремим збірником. Біля десяти дум уважаючи й незакінчені було знайдено в паперах Рилєєва. Зі своєю появою думи викликали суперечливу оцінку. Відомий суворий відгук про їх О. С. Пушкіна, що не знайшов у них нічого національного, російського, крім імен, і визнав їх одноманітними по композиції див. листа П. А. В’яземському й Рилєєву в травні 1825 р..

Малюючи героїв російської історії протягом

ряду сторіч, Рилєєв поетизує образ борця за волю й незалежність батьківщини Мстислав Відважний, Дмитро Донськой, Іван Сусанін, Богдан Хмельницький або образ громадянина, що мужньо відстоює свої суспільні ідеали Матвєєв, Довгорукий, Волинський. У вуста своїх героїв Рилєєв вкладає монологи, у яких знаходять вираження цивільні ідеї й настрої абристов. Так, Волинський визнає вірним сином вітчизни тільки того,

Це далеко від історії, що не дає підстав для такої ідеалізації кабінет-міністра А. П. Волинського, але це близько до тої сучасності, активно впливати на яку прагнули абристы. Настільки ж по-абристски звучало й звертання Дмитра Донського до соратників перед битвою на Куликовом поле

Думи Рилєєва зв’язані й із традиціями художньої літератури, а саме з жанром історичної балади, що получили в ті роки поширення в російській літературі. Найбільшим явищем у цій області була пушкінська “Пісня про віщого Олега” 1822. Але Рилєєв своєрідно трактував цей жанр, що було відзначено А. А. Бестужевим у його критичному огляді “Погляд на стару й нову словесність у Росії”: “Рилєєв, автор дум або гімнів історичних, пробив нову стежку в російському віршуванні”. Ця своєрідність полягала у відчутній присутності в добутку, а іноді й у перевазі, лірико-публіцистичного елемента

За край рідний иль за волю, И хліб перед кожним більшими скибами. От скатертина проста на стіл постелений;

Пушкін судив про думи Рилєєва з погляду того більше глибокого, чим це було в абристов, розуміння історизму й народності літератури, до якого він підходив саме в ці роки. Але при всій своїй романтичній умовності думи захопили читачів героїчними образами численних діячів російської історії й патріотичних почуттів автора. Із цього погляду рылеевским думам не можна відмовити в народності, що підтверджується, зокрема, широкою популярністю “Смерті Єрмака” 1821, називаною народною піснею

Рылеевские думи не відрізняються й стилістичною єдністю. Відповідно до тематико-композиційних особливостей дум у них переважає ліричний початок, що знаходить особливо яскраве вираження в достатку стилістичних фігур риторичні питання, вигуки, звертання, що надають викладу публіцистичний ораторський стиль. Але в деяких думах наприклад, “Іван Сусанін” помітне прагнення автора знайти оповідальні форми викладу, що відповідають принципу простого оповідання про події. Із цим зв’язане й введення в цивільно-патетичний стиль дум побутової лексики, що відбиває реальні подробиці зображуваної дії, наприклад:

І російська каша й щи перед гістьми, Забувши зовсім про себе, “Волинський” Готовий усім жертвувати народу

Тенденції національно-історичного епосу, для яких вузькі рамки дум не давали простору, знайшли розвиток у поемах Рилєєва

Поставлено пиво й кухоль вина,

Визначаючи жанрову природу дум, Рилєєв зводить їх до української народної поезії: “Дума, стародавня спадщина від південних братів наших, наше російський, рідне винахід”. Прагнення поета зв’язати ідейно-художній задум своїх історичних балад, з народною традицією відповідало одному з положень абристской естетики – визнанню фольклору джерелом літератури


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Історична тематика в думах Рилєєва