Сатира Рилєєва

Виділені епітети яскраво передають ненависть поета до ката парода. Насильно обірвалося життя поета, і його творчість залишилася “неспіваною піснею”. Однак у цій пісні основний мотив пролунав настільки виразно й виразно, що Рилєєва ми можемо без застережень у Творчості якого життя й Рилєєв загрожує “гордовитому временшнку неминучою годиною розплати за всі злодіяння стосовно народу: “Тиран, вострепещи! Народитися може він (месник), і тоді ніякої пощади лиходієві не буде. Поет мріє про це, меснику й говорить:

О. як на лірі я потщусь

того прославити,

Батьківщина моє хто від тебе позбавить

Твої справи тебе викриють народу;

Пізнає він, що ти стис його волю.

Тоді вострепещи, про тимчасовий правитель гордовитий!

За зло й віроломство

Тобі свої вирок вимовить потомство!

Аракчеев не міг не довідатися в зображеному тимчасовому правителі самого себе, і всі очікували жорстокої розправи з поетом. Однак, пише один із сучасників, тимчасовий правитель постыдился зізнатися явно, хмара пронеслася мимо

Своєю сатирою Рилєєв показав, яке величезний вплив иа читачів може робити поетичне слово, якщо воно глибоко щиро й у той же час

співзвучно настроям мас.

Сатира “До тимчасового правителя” по своїх художніх особливостях близька до класицизму: у ній широко використовуються прийоми ораторського мовлення (питання, вигуки), словник насичений слов’янізмами-архаїзмами (“дивитися, “потщусь”, “вострепещи” і т. д.), похилість до періодичного мовлення та ін. У давно сформованій поетичній манері классицистов автор сатири черпав готові художні прийоми, що відповідали в цьому випадку високої настроєності поета, викривача-громадянина. Однак ц подальшій своїй творчості Рилєєв шукає нові художні форми для вираження своїх цивільно-патріотичних настроїв і починає усе ширше користуватися прийомами романтизму.

Пронизане глибоким почуттям, це вірш захоплює вираженим з великою художньою силою закликом виконати свій громадянський обов’язок, беручи участь у революційній боротьбі. У той же час воно звучить предостерегающе за адресою тих, хто “з холоднокровністю кидає хладный погляд на нещастя страждаючої вітчизни”. Розвивав свою думку, поет говорить:

Вони покаються, коли народ, повставши.

Застане їх в объятьях дозвільної млостей

Поема “Наливайко” залишилася незакінченою. Тема цієї поеми – боротьба за національну незалежність українського козацтва з панской Польщею наприкінці XVI століття. Герой поеми Наливайко – вибраний народом гетьман, що “підняв меч за край рідний”.

Пропагуючи ідею збройної боротьби, Рилєєв у той же час начебто передбачав трагічний результат її, однак це не зупиняло його. У поемі ми знаходимо такі як би пророчі слова головного її героя:

Відомо мені: погибель чекає

Того, хто перший повстає

На утеснителя парода

Доля мене вуж прирекла.

Але де, скажи, коли була

Без жертв покутувана воля?

Загину я за край рідному,

Я це почуваю, я знаю.

Поема “Наливайко, як і інші поеми Рилєєва,- добуток, написаний у дусі революційного романтизму. Воно прославляє боротьбу за волю народу, романтично малює образ основного героя, дає яскраву романтичну картину військового двобою Наливайко з польським паном. Романтично зображена й Природа, тісно пов’язана з переживаннями й настроями людей


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сатира Рилєєва

Categories: Нові твори

Links