Інтимна лірика В. Симоненка ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

Інтимна лірика В. Симоненка

Чистота душі найбільше відбивається в коханні, чистота поетичного хисту – у віршах про ці інтимні почуття. Лірика Симоненка молода, палка, але не позбавлена філософського осмислення почуттів. Віддаватися почуттям усім серцем природно для нього. Про перше кохання розповідається у вірші “Вона прийшла” – і несподіваність, загадковість цього феномена тривожить і чарує поета. Любов “виплила з туману… юнацьких несміливих снів”, перегорнула мимохіть душу. Симоненко передає

природність і неминучість почуття:

Прийшла любов непрохана й неждана –

Ну як мені за нею не піти?

Поет осмислює життя так мудро, що забуваєш, що він молодий, назавжди лишився молодим. Він знає, що кохання – свято і будні, готовий до цього, без страху дивиться в майбутнє, тому що вірить: кохання все здолає, любов “в душі щедро б світила, оновляла їх знову і знов”.

Кожна спроба звести кохання до брутальних і брудних еротичних стосунків зустрічає в Симоненка інстинктивний опір, гнів і огиду. У вірші “Мені здавалась похилою й бридкою…” цинізму, що принижує і жінку й кохання, протиставляються

чистота, цнотливість почуттів. Про секс юні непотреби говорять голосно, а про своє кохання поет – навіть пошепки, він тільки згадує “білі ниви” і ту, що

…на плечі клала руки

І обпікала дотиком гарячим.

Антитеза (мовчання – гучна бравада, білі ниви – кімната із неприємним духом прілих сигарет) без зайвих слів допомагає поетові висловити, що таке кохання, як відрізняється воно від пустої імітації почуттів.

Подвійність образу коханої, яка підкорює цнотливістю і зачаровує обіцянкою, змальована поетом кількома точно знайденими рисами: “губи неціловані і грішні, очі божевільно голубі”, “ненаглядна, злюща, чудова…”, “милі, теплі руки”. Обожнювання жінки – характерна риса Симоненка. Боляче ранить його трагедія розлуки, коли, відчуваючи плинність життя, рідкість зустрічей зі справжнім почуттям, він втрачає кохання:

Але ми з тобою…

Ми не вічні,

Ми з тобою просто – ти і я…

І тому для мене так трагічно

Те, що ти Чиясь, а не моя.

Гострий духовний зір допомагає поетові крізь юнацькі романтичні мрії, які бувають у всіх, роздивитися реальну жінку, упізнати саме в ній єдину, яка створена для нього. Бути враженим чимось незвичайним доступно майже усім:

Я від тебе жадав незвичайного й дивного,

Щоб з’явилася маревом, видивом, сном…

Але тільки видюче серце побачить незвичайне в тому, що поруч кожен день. Симоненко нагадує нам, що

.. .не можна життя заховати

За рожевих ілюзій вуаль.

Та коли відносини між людьми судить “не образа, не гнів-любов”, це основа невмирущого кохання. То ж і рід людський не перерветься ніколи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Інтимна лірика В. Симоненка ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

Categories: Твори з літератури

Links