Мій улюблений вірш В. Симоненка

Я люблю поезію. І завжди з великим задоволенням читаю вірші. Тому, прочитавши вірші Василя Андрійовича Симоненка, я назавжди залишилася прихильником його таланту. Поезія Симоненка – ніжна, зворушлива, тонка. Вона самобутня, незвичайна, пристрасна. Читаючи її, завжди відкриваєш для себе щось нове, цікаве, потрібне. Мені дуже подобаються його вірші про кохання. Це зовсім не нова тема в літературі. І, здавалося б, що хто ще може краще сказати про неї, ніж зробили це Пушкін, Тютчев, Фет, Шекспір, Рильський чи Сосюра. Вічна тема. Але В. Симоненко, не

конкуруючи з ними, не змагаючись, зумів створити такі прекрасні, зворушливі вірші про кохання, які будуть хвилювати не одне покоління читачів.
Особливо сподобався мені його вірш “Вона прийшла”. Вірш про перше велике, несміливе кохання, що проникає в душу людини, в її зачарований світ. Поет був ще зовсім молодою людиною, і, звичайно, ж пережив це велике почуття.
Воно прийшло – це перше кохання зовсім несподівано, хоч ліричний герой вірша вже давно створив образ коханої у себе в мріях. Милий, ніжний, чарівний, але далекий від чогось конкретного, реального. Кохана з’являлася хлопцеві тільки у романтичних маревах

якоюсь незвичайною, неземною красунею, що полонила все єство юнака. “Вона до мене випливла з туману моїх юнацьких, несміливих снів”.
Почуття любові всесильні, вони здатні оновити людину, піднести її на крилах мрій, зробити кращою, благороднішою, чутливішою. Вона – кохана. Отже, незвичайна, найкраща і найпривабливіша. Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла. І так чарівно кликала й манила, Такою ніжною і доброю була. У душі ліричного героя сталася зміна: він “не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з висоти”. Всю душу героя заполонило це почуття, яке несе радість, щастя.
Прийшла любов непрохана й неждана, Ну як мені за нею не піти? Здається, що вся земля напоєна щастям великої любові, від якої перехоплює подих. Удушу ліричного героя, в його молоде життя надійшло свято кохання.
Читаючи цей вірш, розумієш, що В. Симоненко – тонкий співець глибоких почуттів людини. І у своїх ліричних віршах він зумів створити прекрасний світ юнацького захоплення – безмежного, всеохоплюючого, чистого, як сльоза, світлого й прекрасного, як вранішня зоря, всеперемагаючого кохання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Мій улюблений вірш В. Симоненка

Categories: Твори з літератури

Links