Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Ідея приреченості “темного царства” у драмі “Гроза”

Ідея приреченості “темного царства” у драмі “Гроза”

Найвищим художнім досягненням A. H. Островського в перед реформені роки стала драма “Гроза”. Автор переносить нас у провінційне купецьке містечко Розжарюйновий, жителі якого завзято тримаються за веками сформований спосіб життя. Але вже в началі п’єси стає ясно, що ті общечеловеческие цінності, за які ратує домострой, давно вже втратили свій зміст для неосвічених мешканців Калинова. Для них важлива не суть людських отношений, а лише форма, дотримання пристойностей. Не зрячи в одній з перших дій “матінка Марфа Ігнатіївна” – Кабаниха,

свекруха Катерини – одержав убивчу характеристику: “Ханжа, пан.

Жебраків обділяє, а домашніх поедом їсть”. А для Катерини, головної героїні драми, патріархальні цінності повні глибокого змісту. Вона, замужняя жінка, полюбила. І щосили намагається боротися зі своїм почуттям, искренне вважаючи, що це страшний гріх.

Але Катерина бачить, що нікому у світі й справи немає до справжньої суті тих моральних ценностей, за які вона намагається чіплятися, що як потопає за соломинку Навколо вже всі рушится, мир “темного царства” у борошнах умирает, і всі, на що вона намагається обпертися, виявляється

порожньою оболонкою. Під пером Островського задумана драма з побуту купечества переростає в трагедію. “Гроза”. Основна ідея добутку – конфлікт цієї дівчини з “темним царством”, царством самодурів, деспотів і невежд. Довідатися, чому виник цей конфлікт і чому кінець драми такий трагичний, можна, заглянувши в душу Катерини, зрозумівши її подання про життя.

І це можливо зробити завдяки майстерності драматурга Островського. За зовнішнім спокоєм життя криються похмурі думки, темний побут самодурів, що не визнають людське достоїнство. Представниками “темного царства” являются Дикої й Кабаниха.

Перший – законченний тип купця-самодура, сенс життя якого полягає в тім, щоб будь-якими засобами сколотити капітал. Владна й сувора Кабаниха – ще більш лиховісна й похмура представниця домострою. Вона строго дотримує всіх звичаїв і порядки патріархальної старовини, не терпить ні в кому прояви особистої волі.

Островський малює Кабаниху як переконанийную захисницю підвалин “темного царства”. Але навіть у своїй сім’ї, де все безропотно їй підкоряються, вона бачить пробудження чогось нового, далекого й ненависного їй. І Кабаниха гірко ремствує, почуваючи, як життя руйнує звичні для неї відносини: ” Нічого-Те не знають, ніякого порядку. Про ститься-те шляхом не вміють Так-Те от старина-те й виводиться.

Що буде, як старі перемруть, як буде світло стояти, уже й не знаю. Ну, так уже те добре, що не побачу нічого”. Під цією смиренною скаргою Кабанихи – людиноненависництво, нерозлучне з релігійним святенництвом. Розвиток дії в “Грозі” поступово оголює конфлікт драми. Ще велика влада Кабанихи й Дикого над окружающимі.

“Але дивовижна справа, – пише Добролюбов у статті “Промінь світла в темному царстві”, – самодури російського життя починають, однак же, відчувати якесь невдоволення й страх, самі не знаючи перед чим і чому… виросло інше життя, з іншими початками, і хоча далеко вона, ще й не видна гарненько, але вже дає себе передчувати й посиланняет негарні бачення темній сваволі самодурів”. Таке “темне царство” – вплощение всього будуючи життя царської Рісці: безправ’я народу, сваволі, угнетения людського достоїнства. У цей мир Диких і Кабаних попадає Катерина – натура поетична, мрійникная, волелюбна.

Мир її почуттів і настроїнь сформувався в батьківському доме, де вона була оточена турботою й пещенням матері. В атмосфері святенництва й назойливости, дріб’язкової опіки конфлікт між “темним царством” і щиросердечним миром Катерини зріє поступово. Дівчина терпить лише до пори “А вуж коли мені дуже тут обридне, так не удержати мене ніякою силою. У вікно викинуся, у Волгу кинуся, не хочу тут жити, так не стану, хоч ти меня ріж!” – говорить вона.

Не знайшовши відзвуку в серце недалекого й забитого чоловіка, її почуття звертаються до чолостоліттю, несхожому на всіх навколишнім. Любовь до Бориса спалахнула із силою, свойственний такій вразливій натурі, як Катерина, вона стала сенсом життя героїні Катерина вступає в конфлікт не тільки з окружающей середовищем, але й самої собою. У цьому трагізм положення героїні. Якби сценою покаяння завершувалася драма, у ній була б показана не переможимость “темного царства”.

Але драма завершается моральною перемогою Катерини й над силами, що сковували її волю, і над темними представниками, що сковували її волю й розум. Катерина зважується на самоубийство. Самогубство героїні – це протест проти нікчемного життя, проти темних сил царства домострою. Якщо женщина, сама безправна істота, так ще в темному, відсталому середовищі купецтва, не може більше миритися із гнітом “самодурний сили”, виходить, серед знедолених, забитих людей зріє збурювання, що повинне спонукати народ до рішучої боротьби. Для свого часу, коли Росія періжила період величезного суспільного підйому перед селянською реформою, драма “Гроза” мала важливе значення.

Прораз Катерини належить до кращих дружинским образам не тільки у творчості Гостровского, але й у всій росіянці й світовий художественной літературі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Жертви “темного царства” (По драмі А. Н. Островського “Гроза”) 1. Сюжетна лінія драми “Гроза”. 2. Представники “темного царства” – Кабаниха й Дикої. 3. Протест проти підвалин святенницької моралі Уявите, що це саме анархічне суспільство розділилося на дві частини: одна залишила за собою право пустувати й не знати ніякого закону, а інша примушена визнавати законом усяку претензію першої й безмовно...
  2. Конфлікт поколінь у драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Життя російського патріархального купецтва. 2. “Темне царство” і його представники. 3. Молоде покоління в драмі. 4. Протиріччя між старшим і молодшим поколінням А. Н. Островський показав життя російського купецтва. У драмі “Гроза” на повсякденному тлі розгортається трагедія, що погубило життя молодої жінки. У чому причина загибелі Катерини? Чи можна...
  3. Сила характеру Катерини у драмі О. М. Островського “Гроза” П’єса Островського написана в середині XІX століття, під час підйому революційного руху мас, в епоху, коли особистість піднімалася на боротьбу за своє розкріпачення. “Гроза”, на думку М. О. Добролюбова, “самий рішучий твір Островського”, тому що в ньому показаний складний трагічний процес розкріпачення душі, яка оживає. У п’єсі темрява бореться зі...
  4. Сила характеру Катерини в драмі А. Н. Островського “Гроза” У Катерині бачили ми протест проти кабановских понятий про моральність, протест, доведений до кінця. Н. А. Добролюбов П’єса Островського була написана в 1859 році, під час підйому революційного руху мас, в епоху, коли особистість вставала на боротьбу за своє розкріпачення. “Гроза”, на думку Н. А. Добролюбова, “самий рішучий твір Островського”,...
  5. Катерина в драмі “Гроза” Катерина в драмі “Гроза” Твір по драмі А. Н. Островського “Гроза” Катерина головний персонаж драми Островського “Гроза”. Основна ідея добутку конфлікт цієї дівчини з “темним царством”, царством самодурів, деспотів і невігласів. Довідатися, чому виник цей конфлікт і чому кінець драми такий трагичный, можна, заглянувши в душу Катерины, зрозумівши її подання...
  6. МАЙСТЕРНІСТЬ МОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК У ДРАМІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” В 1845 році Островський працював у Московському комерційному суді канцелярським чиновником стола “для справ словесної розправи”. Перед ним розкривався цілий мир драматичних конфліктів, звучало все різноголосе багатство живої великоросійської мови. Доводилося вгадувати характер людини по його мовному складі, по особливостях інтонації. Виховувався й вигострювався талант майбутнього майстра мовної характеристики персонажів...
  7. ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО А. Н. Островського, автора численних п’єс про купецтво, по праву вважають “співаком купецького побуту” і батьком російського національного театру. Він створив близько 60 п’єс, найвідомішими з яких є “Безприданниця”, “Ліс”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто інші. Самим яскравим і рішучим, за словами А....
  8. Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” А. Н. Островського по праву вважають співаком купецького середовища, батьком російської побутової драми, російського театру. Його перу належать близько 60 п’єс, з яких найбільш відомі такі, як “Безприданниця”, “Пізня любов”, “Ліс”, “На всякого мудреця досить простоти”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто...
  9. Образ Катерины, його ідейний зміст у драмі А. Н. Островського “Гроза” Існує версія, що Островський створював ” Гро-Зу”, будучи закоханий у замужню акторку Малого теат-ра Любу Косицкую. Саме для неї він писав свою Ка-Терину, саме вона її й зіграла. Однак акторка не відповіла на полум’яну любов письменника – вона любила іншого, котрий пізніше довів неї до вбогості й ранньої смерті. Але...
  10. Образ молодого покоління в драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Тихін Кабанів і Борис, племінник Дикого. 2. Іван Кудряш. 3. Катерина й Варвара У драмі А. Н. Островського “Гроза” дія розвертається на тлі напружених взаємин між представниками старшого й молодшого поколінь. Тиранічний гніт Кабанихи й Дикого на близькі не слабшає побачивши зовнішніх проявів покірності Як же поводяться представники молодого...
  11. На чиїй стороні драматург? (по п’єсі Островського “Гроза”) П’єса А. Н. Островського “Гроза” була написана за матеріалами поїздки автора в 1856 році по Волзі. Драматург задумав написати цикл п’єс про провинциальном купецтво, що повинен був би називатися “Ночі на Волзі”. Але, до зжалению, весь задум так і не був здійснений В 1859 році була написана перша драма із...
  12. Зіткнення старого й нового (по драмі А. Н. Островського “Гроза”) Відкривається завіса. Погляду глядача представляється високий берег Волги, міський сад, що гуляють жителі чарівного містечка Калинова. Краса пейзажу вызы-вает поетичний захват Кулигина й дивно гар-монирует із привільною російською народною піснею. Не-Спішно тече розмова міських обивателів, у кото-ром уже злегка відкривається схована від посторон-його погляду життя Калинова. Талановитий механік-самоучка Кулигин називає...
  13. Образ Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Задум “Грози” виник під час поїздки Островського по Волзі ( 1856-1857), але написана драма лише в 1859 році. “Гроза”, – писав Добролюбов, – без сумніву, саме вирішительное твір Островського”. Ця оценка не втратила своєї сили й дотепер. Серед усього написаного Островським “Гроза” є, безсумнівно, кращим произведенням, вершиною його творчості. Це...
  14. Образи самодурів у драмі А. Н. Островського “Гроза” Уж такого-те ругателя, як у нас Савел Прокофъич, пошукати ще!.. Гарна теж і Кабаниха. А. Островський. Гроза У своїй драмі “Гроза” А. Н. Островський яскраво й жваво зобразив “темне царство” російської провінції, що придушує кращі людські почуття й прагнення. Автор не тільки першим увів у літературу слово “самодур”, але й...
  15. Побут і вдачі купецтва в драмі А. Н. Островського “Гроза” Гроза – явище в природі що очищає й необхідне. Вона приносить із собою свіжість і прохолодь після виснажливої жари, живлющу вологу після суши. Вона несе що очищає, оновлююча дія. Таким “ковтком свіжого повітря”, новим поглядом на життя стала в літературі середини XІX століття п’єса А. Н. Островського “Гроза”. Велика російська...
  16. Побут і звичаї купецтва в драмі О. М. Островського “Гроза” Гроза – природне явище, яке очищає атмосферу. Вона необхідна, тому що приносить із собою свіжість і прохолоду після виснажливої жари, цілющу вологу після суші. Таким “ковтком свіжого повітря”, новим поглядом на життя стала в літературі середини XІX століття п’єса О. М. Островського “Гроза”. Велика російська ріка, самобутній народ, що живе...
  17. Душевна драма Катерини. Учнівський твір за п’єсою О. М. Островського “Гроза” Відкіля ж беруться в Катерини життєві витоки цієї цілісності? Для того, щоб це зрозуміти, треба звернутися до культурного грунту, який пестував її. Без нього характер Катерини в’яне, як скошена трава. У світовідчутті Катерини гармонійно поєднується слов’янська язична давнина із християнською культурою, яка одухотворює і морально прояснює старі язичницькі вірування. Релігійність...
  18. Сенс назви п’єси О. М. Островського “Гроза” З появою А. М. Островського в російській літературі змінилося багато чого, а основні зміни відбулися у драматургії: письменник відкрив новий конфлікт на нашому грунті, нове середовище – купецтво, яка принесла своїх героїв і новий сенс п’єс, отже, принципово нові назви творів. Ці зміни добре помітні у п’єсі О. М. Островського...
  19. Ідея єдності людини і природи в драмі-феєрії Л. Українки “Лісова пісня” У чому сенс людського буття? Для чого живе у світі людина? Споконвіку замислюється над цим людина й віками не може знайти остаточної відповіді, тому що скільки людей, стільки й відповідей. Людина ж з творчим духом, з розумом, який ніколи не б/вас в спокої, намагається усім своїм життям розв’язати це болюче...
  20. Ідея єдності людини і природи в драмі-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” У чому сенс людського буття? Для чого живе у світі людина? Споконвіку замислюється над цим людина й віками не може знайти остаточної відповіді, тому що скільки людей, стільки й відповідей. Людина ж з творчим духом, з розумом, який ніколи не буває в спокої, намагається усім своїм життям розв’язати це болюче...
Ідея приреченості “темного царства” у драмі “Гроза”
«
»