Ідейно-художній аналіз вірша “Село” А. С. Пушкіна

Так, вірш “Село” поет присвячує проблемі кріпосного права, що хвилювала багатьох мислячих людей того часу. Вірш має двухчастную композицію: перша частина (до слів “…але думка жахлива…”) являє собою ідилію, у той час як друга – політичну декларацію, відозву до сильних миру цього.

Село для ліричного героя – це, з одного боку, “пустельний куточок”, якийсь ідеальний мир, де панують тиша й гармонія. У цьому краї, “притулку спокою, праць і вдохновенья”, герой знаходить духовну волю, віддається “творчим думам”.

Образи цієї частини вірша: “темний сад з його прохолоддю й квітами”, “світлі струмки”, “ниви смугасті”, “у далечіні розсипані хати”, “млини крилаті”, – безсумнівно, романтизовані, що створює ідилічну картину спокою й умиротворення. Але зовсім інша сторона життя в селі відкривається нам у другій частині, де поет безжалісно викриває неподобство соціальних відносин, сваволя поміщиків і безправне положення народу. “Барство дике” і “рабство худе”, основні образи цієї частини, втілюють “неуцтва вбивча ганьба”, всю неправильність і нелюдськість кріпосного права. Ліричний
герой ототожнюється із самим поетом, що називає себе “іншому людства”, не приемлет цієї несправедливості й беззаконня, бажає “тривожити серця…” людей, оголюючи бешкетування поміщиків і безвихідність життя селян, мріє побачити “народ непригноблений” і “батьківщина волі освіченої”. Мир же, що оточує героя, повний жорстокості й насильства, мир, де одні “тяжкий ярем до труни тягнуть”, а інші, “не бачачи сліз, не внемля стогону”, “привласнили собі й праця, і власність, і час хлібороба”, виглядає особливо бридко на тлі прекрасної, гармонічної природи, царства “щастя й забвенья”. У такий спосіб створюється контраст між двома частинами вірша, що дозволяє з особою силою виявити ідею ущербності, неможливості існування кріпосного права.

Поетом використовується й безліч зображувально-виразних засобів мови. У першій частині вони створюють романтичну й умиротворену атмосферу: “ллється днів моїх потік”, “млина крилаті”, “озер блакитні рівнини”, “мирний шум дібров”, “тиша полів”. А в другій частині образотворчі засоби використовуються поетом, щоб з найбільшою яскравістю викрити неподобство соціального ладу: “…насильницькою лозою”, “далекий плуг”, “змучені раби”, “невблаганний власник”. Крім того, останні сім рядків вірша наповнені риторичними питаннями й вигуками, тому що мають характер відозви до навколишньої, виражають збурювання ліричного героя і його небажання миритися з несправедливим пристроєм суспільства.

Розмір вірша – шестистопний ямб. Рима – як чоловіча, так і жіноча, як перехресна, так і кільцева:

Привітаю тебе, пустельний куточок (ясенская),

Притулок спокою, праць і вдохновенья (чоловіча),

Де ллється днів моїх невидимий потік (ж.)

На лоні щастя й забвенья (м.)

(перехресна рима б-а-б).

Я твій – люблю цей темний сад

З його прохолоддю й квітами,

Цей луг, заставлений запашними скиртами,

Де світлі струмки в чагарниках шумлять

(кільцева рима б-б-а).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ідейно-художній аналіз вірша “Село” А. С. Пушкіна