Ідейно-художній аналіз вірша “Село” А. С. Пушкіна
Так, вірш “Село” поет присвячує проблемі кріпосного права, що хвилювала багатьох мислячих людей того часу. Вірш має двухчастную композицію: перша частина (до слів “…але думка жахлива…”) являє собою ідилію, у той час як друга – політичну декларацію, відозву до сильних миру цього.
Село для ліричного героя – це, з одного боку, “пустельний куточок”, якийсь ідеальний мир, де панують тиша й гармонія. У цьому краї, “притулку спокою, праць і вдохновенья”, герой знаходить духовну волю, віддається “творчим думам”.
Поетом використовується й безліч зображувально-виразних засобів мови. У першій частині вони створюють романтичну й умиротворену атмосферу: “ллється днів моїх потік”, “млина крилаті”, “озер блакитні рівнини”, “мирний шум дібров”, “тиша полів”. А в другій частині образотворчі засоби використовуються поетом, щоб з найбільшою яскравістю викрити неподобство соціального ладу: “…насильницькою лозою”, “далекий плуг”, “змучені раби”, “невблаганний власник”. Крім того, останні сім рядків вірша наповнені риторичними питаннями й вигуками, тому що мають характер відозви до навколишньої, виражають збурювання ліричного героя і його небажання миритися з несправедливим пристроєм суспільства.
Розмір вірша – шестистопний ямб. Рима – як чоловіча, так і жіноча, як перехресна, так і кільцева:
Привітаю тебе, пустельний куточок (ясенская),
Притулок спокою, праць і вдохновенья (чоловіча),
Де ллється днів моїх невидимий потік (ж.)
На лоні щастя й забвенья (м.)
(перехресна рима б-а-б).
Я твій – люблю цей темний сад
З його прохолоддю й квітами,
Цей луг, заставлений запашними скиртами,
Де світлі струмки в чагарниках шумлять
(кільцева рима б-б-а).