“І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила!” (за драмою Івана Кочерги “Свіччине весілля”)
В одній із своїх статей Іван Кочерга писав, що драматургу для творчості потрібен особливий талант, але “насамперед виношена і наболіла думка, ідея, для якої і талант, і мистецтво є тільки засобами відтворення”, Злободенність і актуальність теми обов’язкові для кожного твору. Таким твором Івана Кочерги була драма “Свіччине весілля”, у якій органічно поєдналися поетично відроджене історичне минуле й гостроз
+лободенна проблематика.
Добі, коли була створена драматична поема “Свіччине весілля”, особливо імпонував такий
Ідейна мета п’єси висловлена в словах зброяра Івана Свічки:
Коли добром ніхто не дасть нам світла, –
Його здобути треба нам молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви.
І свічки мирної не варта та країна,
Що в боротьбі її не засвітила.
Символом, що об’єднує в п’єсі інтереси всіх її персонажів є звичайна свічка. Вже сім років живе Київ без світла, не святкують цехи своїх свят, нема ні вечорниць, ні зборів цехових, ні гулянок. Усе це робиться для того, щоб задушити, знищити духовне життя
Немає в світі бурі, щоб огонь
Могла задути вічний та правдивий.
Прозора символіка фольклорного походження підводила до висновку, що живий вогонь свободи й справедливості в серцях народних – вічний, незгасний і всесильний.