Григорій Сковорода – родоначальник української байки
Жанр байки був відомий в Україні з фольклорних джерел. Проте дослідники з повним правом вважають саме Григорія Савича Сковороду родоначальником літературної байки.
Байки Г. С. Сковорода писав прозою. Кожна байка складається з двох частин: фабули (розповіді) і сили (висновок, повчальна частина). Перша частина байки ближча до традиційної з короткою мораллю, а друга розтлумачує читачеві вірність філософських переконань автора і тому за обсягом вдвічі або втричі більша за всю байку. Більшість байок написано Г. Сковородою на оригінальні, сюжети,
Найбільшу групу складають байки про необхідність життя “за природою”; займатися тією працею, яка приносить найбільше задоволення. Найкраще тему “сродної” праці розкрито в байці “Бджола та Шершень”. Важливо зазначити, що ця байка виражає погляди Сковороди щодо необхідності творчої праці на благо суспільства. Паразит Шершень насміхається з Бджоли, яка працює більше для інших, ніж для себе. Шершень – це образ людей, “живущих хищеніем чуждаго и рожденньїх на то одно, чтобьі єсть, пить и протчее. А пче-ла єсть герб мудраго
На підтвердження свого висновку про життєву необхідність працювати Сковорода наводить цілу низку прикладів, посилаючись на тваринний світ. Байкар переконує, що нема нічого гіршого, як мати достаток, але не мати улюбленої справи.
Філософ різко засуджує дармоїдство, зневагу до інших людей. Багатіїв, які “живуть крадіжкою чужого і не хочуть бути корисними людству”, він назвав шершнями, або трутнями суспільства, а людей працьовитих – робочими бджолами, що трудяться в “природженому ділі”, “по натурі”. .
Головний зміст байок Сковороди полягає не лише в осуді негативних явищ тієї епохи, а і в проповіді високих етичних істин. Так, у байці “Зозуля та Косик” стверджується, що тільки поєднання своєї повсякденної праці з улюбленим заняттям може зробити людину щасливою: “Співати, пити та їсти – не робота, а лише крихітний хвостик з головного, призначеного нам діла. А хто для того їсть, п’є та співає, щоб охочіше після відпочинку взятися до роботи як до покликання свого, тому ніколи нудьгувати.., і се про нього приказка: “Добрій людині всякий день свято””.
Постійна праця Косика, який сам вигодовує, доглядає і навчає своїх дітей, – це і є справжнє життя. Зозуля ж, яка звикла жити тільки для задоволення власних потреб, а яйця підкидає у чужі гнізда, ніколи не зазнає щастя.
Узагальнюючи сказане, Сковорода: звертається до вислову Сократа: “Дехто для того живе, щоб і’сти й пити, а я п’ю та їм для того, щоб жити”. Філософ стверджував, що щасливою людину робить і щира безкорислива дружба (байки “Пес і Вовк”, “Соловей, Жайворонок і Дрізд”). Байки “Ворона і Чиж”, “Алмаз і Смарагд”, “Баба і Горшечник” ілюструють думку, що про людину треба судити ні за зовнішніми якостями, а за вдачею. Близькі письменникові просвітительські ідеї знайшли свій відбиток у байках “Брусок і Ніж”, “Голова і Тулуб”, у яких Сковорода торкався теми освіти і науки. Викриття реакційних ідей можемо простежити у байках “Шершні”, “Кажан і двоє пташенят: Горлицине і Голубине”. На темні реакційні ідеї Кажана пташенята відповідають: “Батьки наші кращі за тебе для нас навчителі. Вони нас родили у тьмі, але для світла”. .
У передмові до збірки своїх байок Г. С. Сковорода проголошує думку про те, що головне в людині – її внутрішні якості: “Вспомяните пословицу: “красна хата не углами, а пирогами”. Я сам не люблю превратной маски тех людей и дел, о которьіх можно сказать малороссийскую пословицу: “стучит, шумит, гремит, а что там? Кобилья мертва голова бежит”. Говорят и великоросцы: “летела високо, а села недалеко”. Тут же філософ висловлює і свої погляди на жанр байки. Він закликає не зневажати байкарства, бо в байці просвічує істина, як іноді в лахміттях приховано коштовний камінь. Байка повинна повчати.
Отже, етико-педагогічні, проблеми широко висвітлюються в байках та притчах Сковороди. Його по праву можна вважати основоположником української літературної байки, хоча цей жанр був відомий і з народної творчості, і з підручників поетики та риторики.
Цикл байок Г. С. Сковороди є яскравим свідченням того, що письменник прокладав свій власний шлях у літературі, був новатором у сфері ідейно-естетичних принципів художньої творчості. У передмові до збірки він також засвідчив: “Сей забавний род писаній был домашній самим лучшим древним любомудрцем”. Байку Григорій Савич Сковорода порівнював із мудрою іграшкою, яка містить у собі силу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)