“Великий митець Григорій Сковорода”

Видатний просвітитель і письменник вісімнадцятого століття, визначний філософ Григорій Савич Сковорода в українській літературі займає особливе місце. Великий влив на формування таланту і поглядів цього мислителя мало життя суспільства тогочасної України. Це життя згуртувало дух письменника і зробило з нього непримиренного борця проти соціальної несправедливості, утвердило Г. Сковороду як гуманіста та демократа.

Г. С. Сковорода – великий митець. Його безсмертя і велич полягає у тому, що в час найжорстокіших утисків українського

народу царизмом він став на захист прав звичайних людей. Вже тоді письменник і філософ Сковорода мріяв про справедливе суспільство, у якому кожен українець буде жити добре і щасливо.

Уся творчість цього видатного українця сповнена філософських роздумів про єдність природи і людини, про людське життя і щастя. Особливе місце в цій творчості займає ідея “сродної праці”. Дуже шанобливо письменник ставиться до розуму і чистої совісті. Найчастіше у творах Г. С. Сковороди світ людських турбот контрастує із зображеннями чарівної української природи, йде одвічна боротьба життя і смерті, добра і зла.

Свої

філософські погляди Г. С. Сковорода найбільш яскраво висловлює в байках, адже саме вони є одним з найкращих засобів пізнання людських відносин, людських характерів. У своїх байках письменник засуджує панівні верстви тогочасного суспільства з їх беззаконням, нахабством і пихатістю. Більшу частину усіх байок Г. С. Сковороди складають твори, провідною думкою яких є думка про необхідність жити “за природою”, думка про необхідність працювати за здібностями, за покликанням, за нахилами. Автор вважав, що тільки таке життя і така праця приносять користь суспільству і щастя людині.

Найбільш яскраво ця думка звучить у байці “Бджола і Шершень”, в якій розкривається радість труда, адже справжнім джерелом щастя Г. С. Сковорода вважав саме працю. Я повністю згоден з автором. На мій погляд, нещасна людина та, яка або зовсім не працює, або займається не своєю справою.

Письменник вважав, що щастя своє не треба шукати за морем. Шукати його треба в самому собі. У байці “Зозуля і Дрозд” Г. С. Сковорода стверджує: “Щасливий той, хто поєднав природжену свою роботу із загальною. Вона є справжнє життя”. Та щастя людини полягає не тільки в улюбленій праці, а ще й у безкорисливій, щирій, справжній дружбі. “Щасливий, хто хоч саму тільки тінь доброї дружби нажити спромігся”.

Негативно ставиться письменник і до невпинного прагнення людей до багатства. У своїх творах він викриває тогочасне суспільство, в якому панує лицемірство, цінується лише багатство, а бідні та чесні люди зневажаються. Є у Г. Сковороди філософська пісня “Щастя, де ти живеш?”, в якій він досліджує найважливіші на його погляд аспекти щастя, розглядає згубний вплив на людину багатства, розмірковує над втратою внутрішньої свободи, цінністю людського життя, працьовитістю і мудрістю звичайних людей. З цієї пісні стає зрозумілим, що Г. С. Сковорода щиро вірив у краще майбутнє українського народу і його щасливе життя.

На могильному камені Г. С. Сковороди розміщено напис: “Світ ловив мене, але не спіймав”. Ці слова письменника і філософа ще раз підкреслюють мудрість його вчення. Незважаючи ні на що, він до кінця життя зберіг усе, що поважав: чистоту совісті, ясність розуму і відданість улюбленій справі – будити людські серця незвичайним поетичним словом. Я вважаю, що якщо кожен з нас буде чесною людиною, буде жити по совісті і мати улюблену роботу, як того хотів видатний український письменник і філософ Григорій Савич Сковорода, світ обов’язково зміниться на краще.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

“Великий митець Григорій Сковорода”