Григорій Сковорода (1722 – 1794)

Творчість видатного українського мислителя-гуманіста, письменника, просвітителя Г Сковороди є яскравою сторінкою у житті нашого народу. У його творах відобразилися світогляд, спосіб мислення, жива душа українців. Біографічні відомості

З грудня 1722 р. у с. Чорнухи на Полтавщині народився Григорій Савич Сковорода.

Навчався у дяка-скрипаля.

У 16-річному віці, мандруючи із кобзарем, прямує до Києва.

До 1753 р. Сковорода – студент Києво-Могилянської академії.

З 19 років – співак Петербурзької придворної капели (мав чудовий бас);

грав на флейті, бандурі, скрипці, цимбалах, сопілці; писав музику на власні вірші.

Мандрівний спосіб життя (Угорщина, Словаччина, Польща).

Викладання піїтики в Переяславському колегіумі.

Сковорода домашній учитель сина поміщика Томари у с, Коврай на Переяславщині.

Викладання синтаксису, грецької мови, етики у Харківському колегіумі.

З 1769 р. Г. Сковорода – мандрівний педагог-просвітитель.

Передбачив власну смерть (“Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час”), яка настала 9 листопада 1794 р. Огляд творчості:

Збірка ліричних поезій “Сад божественних пісень” Уміщує ЗО творів таких жанрів:

пейзажні вірші (“Весна люба, гей прийшла…”, “В город не піду багатий у полях я буду жить…” та ін.); романси (“Гей, поля, поля зелені”, “Ой пташино жовтобока”), які увійшли до рукописних збірок народних пісень; панегірики (“Іде, хоче нас лишити”, “На день народження Василя Томари”), оди (“Похвала бідності”), пісні (“Бе ІлЬегіаіе” (” Про свободу”) та Ін.);

Книга “Байки харківські”; ~ Філософські трактати (“Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу” та ін.);

– притчі.

У своїх творах Г. Сковорода оспівував природу України, працьовитих людей, висміював панівну верхівку, проголосив людину та її волю найвищою цінністю, розвинув ідеї демократизму та гуманізму, єднання людини з природою, вніс у літературу нові Теми й образи. На думку письменника-філософа, джерело справжнього щастя – творча праця за природними нахилами; істинна сутність людини у працелюбстві, у пошуках шляху до “всенародного щастя”.

Основні положення вчення Г. Сковороди (за трактатом “Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу”):

“пізнати себе”;

– вибрати “сродну працю”;

Розвивати й удосконалювати свої творчі здібності шляхом освіти; дружити з людьми, близькими за інтересами й переконаннями.

“Всякому місту – звичай і права”

У вірші “Всякому місту – звичай і права” письменник виступає проти соціальної несправедливості, існуючої бюрократичної системи, що принижує людську гідність:

Панські Петро для чинів тре кутки, ФедІр-купеиь обдурити прудкий, Той зводить дім свій на людський манір, Інший гендлює, візьми перевір! Поезія відбиває історію тогочасного суспільства. Образом Петра автор розкриває психологію новонародженого лакузи, який морально вироджується. Він, замість того, щоб боротися за волю, свідомо спрямовує свою діяльність “для чинів”.

Саме кріпосницький устрій зруйнував усталену мораль. На той час певна категорія людей плазувала та обтирала кутки панські, щоб мати “тепле місце”,

Це створило психологію селянина: виробило такі негативні риси характеру, як прислужництво, холуйство, безпринципність, самозбереження ціною життя інших.

Твір є гострою сатирою на верхівку суспільства того часу: купців, чиновників, поміщиків, які задовольняли свої примхи:

Той безперервно стягає поля, Сей іноземних заводить телят. Ті на ловецтво готують собак, В сих дім, як вулик, гуде від гуляк… Не оминув поет і юриста, який закони повертав так, як було вигідно йому: він збагачувався на хабарях.

Отже, Сковорода висміював корінні вади тогочасного суспільного життя. Це картина звичаїв другої половини XVIII ст.

Ця пісня є вершиною поезії Сковороди, бо, засуджуючи експлуататорське суспільство, відповідала настроям і почуванням народу.

Викриваючи експлуататорів, показуючи їх жорстокість, паразитизм, неуцтво, брутальність, лицемірство, письменник приходить до висновку, що сучасне йому суспільство – це жахливий світ виснажливої праці трудового люду і паразитизму експлуататорів.

“Бджола та Шершень”

Григорій Сковорода не лише талановитий поет-лірик, а й видатний байкар. На думку Сковороди;”Відтворити істину й висловити критичне ставлення до суспільних явищ – таке завдання і призначення байки”. Тому майже всі його байки – це зображення глибокої істини в простих життєвих сюжетах за допомогою сатири.

Г. Сковорода завжди вважав, що кожна людина повинна працювати за своїми здібностями, наголошував, що нема нічого гіршого, ніж хворіти думками. А найкращими ліками проти цієї хвороби є “сродна праця”. Мислитель закликає людей пізнавати самих себе, адже шлях до щастя лежить через самопізнання своїх здібностей і нахилів до певного виду діяльності. Ці погляди він висловив у байці “Бджола і Шершень”, де Бджола це мудра людина, “що у своєму ділі працює”. Вона збирає мед, бо, власне, народжена для цього. Для неї саме збирання меду – “незрівнянно більша радість від споживання його”. Цього ніяк не може збагнути Шершень. І тому відразу можна зрозуміти, що Шершень – це уособлення паразитів, які звикли жити за рахунок інших.

Ідея байки: Праця повинна стати природною потребою для кожного.

Важливим є положення Сковороди про корисність і почесність будь-якої праці, професії, головне, щоб вона відповідала покликанню людини і приносила користь суспільству. Успіх у діяльності людини зумовлюється не лише її здібностями, а й такими ЯКОСТЯМИ! як працьовитість, терплячість, вміння володіти собою, поміркованість, доброчесність, справедливість, доброзичливість, вдячність, бадьорість духу, а також гуманізм та милосердя.

Г. С. Сковорода писав: “Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Григорій Сковорода (1722 – 1794)

Categories: Нові твори

Links