Господарство країни
Господарство країни – сукупність природних і створених руками людини багатств, які використовуються для забезпечення життя й поліпшення умов її існування. Господарства складається з безлічі підприємств. Підприємство – це самостійна одиниця, що виконує певні види економічної діяльності. У цей час у Росії більше3 млн. різних підприємств, які у свою чергу можуть бути згруповані по галузях
Галузь господарства – це група підприємств (установ), що випускають однорідну продукцію й мають подібні процеси виробництва (або подібна сировина).
Всі галузі діляться на дві сфери виробництва – матеріальну (виробничу) і нематеріальну (невиробничу).
Галузі першої сфери роблять матеріальні цінності. До них ставляться промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, будівництво, торгівля.
Галузева структура господарства – склад, співвідношення й зв’язки між галузями. Галузева структура постійно міняється. На різних етапах історичного розвитку роль окремих галузей міняється. Наприклад, на доиндустриальном етапі розвитку суспільства, що веде роль належала сільському господарству. В індустріальному – промисловості. На постіндустріальному етапі, у якому вступили всі розвинені країни миру, головну роль грає сфера послуг
У цей час у Росії головна роль належить виробничій сфері, а в ній промисловості. За нею йдуть торгівля, громадське харчування, сільське господарство, будівництво й транспорт. У структурі промисловості лідируюче значення грають добувні галузі (паливна, гірничорудна, лісова), що є наслідком екстенсивного розвитку економіки. Але в останні роки досить інтенсивно стала зростати роль невиробничої сфери
Територіальною структурою господарства називають питома вага окремих частин країни, їхню частку в загальному виробництві країни
Провідна роль у господарстві країни належить західній економічній зоні, тут виробляється 85% промислової й сільськогосподарської продукції країни, ведеться 90% наукових досліджень, зосереджена основна частина банківського капіталу. Маючи більше вигідне еГП, цей регіон здійснює зовнішньоекономічні зв’язки із країнами СНД і Європи. Однак основний природно-ресурсний потенціал зосереджений у східній економічній зоні. У перспективі він буде залишатися сировинною базою країни. На його величезній території проживає тільки 22% населення країни, через слабко розвитий інфраструктури слабко здійснюються зв’язки із країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону