Гіпотеза континентів

Існує гіпотеза, відповідно до якої материки й океани лежать на величезних міцних базальтових плитах, які плавають на розплавленій і в’язкій мантії Землі. Зіштовхуючись, вони утворять на стиках гірські хребти. Коли ж вони розходяться, утворяться більші прогини, розширюються акваторії океанів і морів, утворяться материки. Відповідно до цієї ж гіпотези разом із плитами в західному напрямку від полюсів пересувалися й континенти, і так Америка поступово відділилася від Європи. Америка змістилася на захід – у такий спосіб з’явився Атлантичний

океан. Бабель-мандебский протока – з’єднує Червоного й Аравійського моря. Назва відомо із середніх століть і означає “ворота”, “плач, сльози”, тобто характеризує важкі умови мореплавства в цій протоці.

Багамські острова – були відкриті X. Колумбом. Іспанці назвали їх лукайскими від Иоз сауоз – “рифи, скелі”. Протока, що відокремлював Лукайские острова від Куби, одержав індійську назву Бахама, але що означає це слово – невідомо. В XVII ст. англійці назва протоки поширили на назву архіпелагу. З тих пор на карті Вест-Індії з’явилися Багами, Багамські острова Ваната Изипаз.

Балеарські

острова – архіпелаг у Західне Середземномор’я. Назва пов’язане з іспанським словом Баио – “метати”.

Балі море – невелике межостровное море, розташоване на схід від острова Ява. Названо від острова Балі в основі санскритське Балин – “сильний, могутній, богатий”.

Балтійське море – море Атлантичного океану. У давньогрецьких і римських авторів згадується о. Балтія

Банда море – море, розташоване між островами Малайського архіпелагу. Як і море Балі, було відкрито в 1511 р. португальською експедицією, що очолював Антониу Абреу. Своя назва море одержала від островів Банда

Баренцево море – море Північного Льодовитого океану. Названо в 1853 р. на честь голландського мореплавця Виллема Баренца, що наприкінці XVI ст. здійснив три плавання по цьому морю. У Росії воно називалося Студеним, а також Російським або Мурманським. Із квітня 1942 р. у Баренцевом море був затоплений англійський крейсер “Единбург”, ушкоджений германськими кораблями. У трюмах його перебувало 5 тонн золотих злитків, які були платою за зброю, що закупили в союзників для боротьби з фашистською Німеччиною. Щоб золото не потрапило в руки ворога, команда корабля потопила його. Тільки у квітні 1981 р. скарб крейсера підняли із глибини 260 м.

Баффина море – розташовано між островами Гренландія й Баффинова Земля. Названо на честь англійського мореплавця Вільяма Баффина 1584-1622.

Бахрейн – архіпелаг у Перській затоці. В основі назви арабське слово бахр – “море, більша ріка”. Бахрейн дослівно означає “двох морів”. Очевидно, зміст назви: або острова між двома морями, або держава, що володіє двома морями

Бенгальська затока – перебуває в Індійському океані, між півостровами Индостан і Індокитай. Назва походить від історичної області Бенгалія, що лежить на північному узбережжі затоки. В основі назви “Бенгалія” лежить самоназву жителів бангла.

Берингове протока – з’єднує Північний Льодовитий океан з Тихим. Відкритий в 1648 р. козаками-землепроходцами на чолі із С. И. Дежневим. Удруге протока знайдена в 1728 р. Першою Камчатською експедицією під командуванням капітана-командора Витуса Ионассена Беринга 1681 – 1741 р. Названий на честь В. И. Беринга в останній чверті XVIII ст. одним із супутників Дж. Кука.

Берингове море – море Тихого океану. Названо на честь В. И. Беринга, під керівництвом якого в 1725-1743 гг. воно було вперше досліджене. У Берингове море неодноразово виникав, а потім зникав вулканічний острів Іоанна Богослова. Його помітили перший раз в 1796 р. Потім сильний прибій знищив його, але й після цього острів виникав не раз.

Бермудські острови – перебувають в Атлантичному океані. Були відкриті в 1503 р. іспанським мореплавцем Хуаном Бермудесом, що назвав їхніми островами Диявола. В 1519 р. островам привласнили назва по ім’ю їх першовідкривача

Біскайська затока – затока Атлантичного океану. Русифікована передача іспанської назви ” Гольфо-Ди-Вискайа”, де гольфо – “затока”, а Вискайа – назва іспанської при-пиренейской території, що обмивається затокою. В основі назви цієї території баскське географічне слово вискайа.- “гірська місцевість”.

Босфор – протока, що з’єднує Чорного й Мармурового моря. Назва Босфор давньогрецькі автори пояснюють як: “бичачий брід” і зв’язують із різними міфічними подіями. Реалістичне пояснення дають автори, які визнають в основі грецьке слово бос – “бик”, але зв’язують його зі сплатою за проїзд через протоку податку, що складався з великої рогатої худоби. По одній з версій, назва Босфор – “перехід корови” – пов’язаний з відомим міфом про Зевсе, що закохався в прекрасну доню аргоского пануючи Инаха. Свою улюблену – Ио – він перетворив у корову, рятуючи від помсти своєї дружини Гери, але це не допомогло. Гера наслала шершня на Ио, і тієї довелося кілька разів переходити протока, щоб якось утекти від його

Ботнічна затока – перебуває в північній частині Балтійського моря. Місцевість навколо північної частини затоки здавна називається Ботния – “низ, низовина”, напевно, у зіставленні зі Скандинавськими горами. Акваторія усередині Ботнии одержала назву від землі, що обмивається, – спочатку Ботничное море на карті XVI ст., пізніше Ботнічна затока. Спочатку ця назва стосувалася тільки північної частини затоки. Наприкінці XVII – нач. XVIII ст. назва була поширена на всю затоку, включаючи і його південну частину, що до того називалася Шведською затокою

Бофорта море – розташоване між Аляскою й Канадським Арктичним архіпелагом. Було відкрито в 1789 р. шотландським мандрівником Олександром Маккензи. Море Бофорта назване на честь англійського військового моряка, гідрометеоролога, гідрографа, контр-адмірала Френсиса Бофорта 1774-1857 гг., члена Королівських астрономічних і географічних суспільств

Вайгач – острів на границі Баренцева й Карського морів. На Півночі Вайгач – “наносна мілина, селезінка”. Також існує вираження вайгачний кінець острова, тобто “наносний, намитий, низинний”.

Великий Бельт і Малий Бельт – протоки між півостровом Ютландія й островами Фюн і Зеландія в Данії, з’єднують Балтійське море із протокою Каттегат. Назви утворені від датського географічного слова бельт – “протока”.

Вест-Індія – загальна історична назва островів Атлантичного океану між материками Північної й Південної Америки. Острова були відкриті під час плавань Колумба в 1492- 1504 р. у пошуках Індії. Тому їхня перша назва Індії в безлічі, тому що в той час розрізняли Більшу й Малу Індію в межах властиво Індії, а іноді виділяли й Третю Індію, розуміючи під нею Східну Африку. Після відкриття на початку XVI ст. морського шляху в теперішню Індію й введення поняття Ост-Індія Східна Індія, за американськими Индиями закріплюється назва Вест-Індія Західна Індія

Віргінські острова – архіпелаг у складі Малих Антильських островів. X. Колумб назвав ці острови “островами Одинадцяти тисяч справ”. Ці острови простяглися довгим рядом, що нагадує процесію “Одинадцяти тисяч справ”. По легенді, діви, які здійснювали паломництво від Корнуолла до Рима, на зворотному, шляхи були вбиті язичниками-гунами. Іспанською мовою виргин – “діва”, звідси й сучасна назва островів – Віргінські

Врангеля острів – розташовані в Північному Льодовитому океані на границі Східно-Сибірського й Чукотського морів. В 1823 р. Ф. П. Врангель на основі даних місцевих жителів і власних спостережень уперше наніс на карту острів, існування якого ще в 1787 р. припускав російський арктичний дослідник Г. А. Саричев. В 1867 р. до острова підійшов американський китобій Т. Лонг, що і назвав його на честь Ф. П. Врангеля

Гавайські острови – архіпелаг, що перебуває в центральній частині Тихого океану. Відкритий англійським мореплавцем Дж. Куком в 1778 р. Він привласнив архіпелагу назва Сандвичские острова, на честь глави британського адміралтейства лорда Сандвіча. Назва Гавайські острови походить від назви головного острова архіпелагу – Гавайи, а ця назва – від терміна гавайки, що на місцевому діалекті означає “острів, земля”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Гіпотеза континентів

Categories: Нові твори

Links