Герой і час у літературі XIX століття
Ми все вчилися потроху Чому-небудь і як-небудь, Так воспитанъем, слава богові, У нас немудро блиснути. А. С. Пушкін Олександра Сергійовича Пушкіна ще при житті називали “сонцем російської поезії”, визнаючи його талант і заслуги перед вітчизняною літературою. А М. Горький ще точніше визначив роль Пушкіна в становленні російської літератури, сказавши-“він початок почав”. Дійсно, убравши досвід попередників, поет працював у всіх жанрах, писав вірші й прозу, драматичні добутки, створив роман у віршах “Євгеній Онєгін”, у якому яскраво
Він прагне до рівноваги з навколишнім світом, знаходячи спокій у собі. Онєгіну ж постійно потрібні нові враження, він переситився всім баченим, а щирих цінностей: любові, дружби – оцінити так і не зміг, тому вбив на дуелі приятеля – Володимира Ленского, відкинув любов Тетяни Ларіній. Потім, зустрівши її у світлі, Євгеній відчув запізнілу любов до героїні. Але Тетяна – звичайна жінка. Її високі моральні принципи відрізняються від загальноприйнятих (гріх не лихо, поголоска негарна). Вона рішуче заявляє Євгенію: …Я іншому віддана, Я буду століття йому вірна. І скільки гіркоти в цих словах. Герой і отут зазнає поразки. Що йому залишається? Безрадісно коротати дні, що залишилися, у безглуздих скитаниях або продовжувати ненависне світське життя. А. С. Пушкін правдиво і яскраво показав долю людей, що шукають у житті лише задоволень. Зіпсовані вихованням і світлом, вони тяготяться прекрасним дарунком долі – життям, існують машинально, тому що народилися, а вмирати не підійшов ще строк. Гірко усвідомлювати, що й у сучасному суспільстві чимало молодих людей, не привчених ні до чого, що не вміють бути корисними ні собі, ні суспільству. Геніальний А. С. Пушкін, створивши образ свого сучасника, у той же час дав узагальнений тип героя-невдахи на все часи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)