” ГЕРОЙ ЧАСУ” В ” ГОРІ ВІД РОЗУМУ ” ГРИБОЄДОВА
” ГЕРОЙ ЧАСУ” В ” ГОРІ ВІД РОЗУМУ ” ГРИБОЄДОВА Ім’ям Грибоєдова відкривається одна із блискучих сторінок в історії російської літератури. По вираженню В. Г. Бєлінського, А. С. Грибоєдов належить до числа “найдужчих проявів російського духу”. Його комедія “Горі від розуму” зайняла своє гідне місце в ряді видатних добутків російської літератури. Комедія написана в 20-х роках XIX століття
Після переможної війни з Наполеоном 1812 року, коли російський народ завдав смертельного удару наполеонівської армії, що здобула в Європі
Сюжетну основу добутку становить конфлікт молодого
Чацкий людина неабиякого розуму, сміливий, чесний, щирий. У його суперечках з Фамусовым, у його критичних судженнях вимальовується вигляд людини, що бачить пороки й протиріччя свого суспільства й хоче боротися з ними (поки словом). Особливо яскраво показує Грибоєдов ці якості, протиставляючи Чацкому низького підлабузника й лицеміра Молчалина. Ця підла людина, у якого немає нічого святого, справно виконує завіт батька “догоджати всім людям без вилучення”, навіть “собаці двірника, щоб ласкаво була”.
Молчалин “низькопоклонник і ділок”, як характеризує його Чацкий. Фамусов високопоставлений чиновник, консерватор до мозку костей, тупий солдафон і мракобіс Скалозуб от ті люди, яких зустрічає Чацкий. У цих персонажах Грибоєдов дав точну і яскраву характеристику дворянського суспільства того часу. У затхлому фамусовском світі Чацкий з’являється подібно очисною грозі
Він у всім протилежний типовим представникам фамусовского суспільства. Якщо Молчалин, Фамусов, Скалозуб бачать сенс життя у своєму благополуччі (“чинишки, містечка”), то Чацкий мріє про безкорисливе служіння вітчизні, про те, щоб принести користь народу, що він поважає й уважає “розумним і бадьорим”. У той же час він нехтує сліпе чиношанування, догідництво, кар’єризм. Він “служити б рад”, але йому “прислужуватися нудно”. Різко критикує Чацкий це суспільство, погрязшее в лицемірстві, святенництві, розпусті
З гіркотою говорить він: Де, укажіть нам, батьківщини батьки, Яких ми повинні прийняти за зразки? Чи не ці, грабіжництвом багаті? Захист від долі в друзях знайшли, у спорідненні, Чудові соорудя палати, Де розливаються в бенкетах і марнотратстві…
Цим людям глибоко байдужні долі батьківщини й народу. Про їх культурний і моральний рівень можна судити по таких репліках Фамусова: “Забрати всі книги б так спалити”, тому що “ученість от причина”, що “божевільних розвелося людей, і справ, і думок”. Іншої думки Чацкий, він цінує людей, які готові “у науці вперить розум, що алчет познанья”, або зайнятися мистецтвом “творчим, високим і прекрасним”. Чацкий повстає проти суспільства фамусовых, скалозубовых, молчалиных.
Але його протест занадто слабшав, щоб похитнути підвалини цього суспільства. Трагичен конфлікт молодого героя із середовищем, де на гоніння приречені любов, дружба, усяке сильне почуття, усяка живаючи думка. Його повідомляють божевільним, від нього відвертаються
“З ким був! Куди мене закинула доля! Усі женуть! усі клянуть!” “Геть із Москви!
Сюди я більше не їздець”,-горестно викликує Чацкий. У комедії Чацкий самотній, але людей, подібних йому, стає усе більше (згадаємо двоюрідного брата Скалозуба,