Франсуа Рабле найбільший художник французького Ренесансу
Швидкий розквіт гуманістичної думки у Франції збігається з першою половиною царюванні Франциска I ( 1515-1547). Італійські походи, що почалися його попередниками й продовжені їм, дуже розширили культурні відносини між двома народами Сильний вплив Італії є однієї з найважливіших особливостей Французького Відродження Раннє Відродження у Франції – 70-е роки ХVв – 20-е роки XVIв. Це час становлення у Франції нової системи утворення, створення гуманістичних кружків, видання й вивчення книг античних авторів. Зріле Відродження 20-е – 60-е роки ХVIв.
Наприкінці 1540-х років виник літературний кружок з декількох молодих дворян, що метали про реформу французької поетичної мови й про створення нової гуманістичної національної поезії. Спочатку кружок називався “Бригадою”, потім по числу членів кухоль
Добуток це складається із двох частин: перша присвячена проблемі поетичної мови, друга – теорії поезії. Крім зауважень про особливості окремих жанрів і форм, дю Беллі пише про два стилі – високому, котрий личить трагедії, оді й епічній поемі, і низькому, властивому фарсу й комедії. Дю Беллі дає ряд вказівок по віршуванню Нова школа натрапила на протидію з боку придворних поетів, але після підтримки її Генріхом П вона здобула перемогу й при дворі.
Франсуа Рабле – найбільший художник французького Ренесансу народився, імовірно, в 1494 році в Шиноне. Він був молодшим сином дрібного судового чиновника. В 1510 році він надійшов у французький монастир і до 1521 року пробув у Фонтене – Леконт. Тім же він одержав сан священика. Але духовне звання мало залучало Рабле: він хотів учитися. За короткий строк він вивчив латинь і грецьку мову. Із працею добував грецькі книги й багато читав. Ченці відняли в нього книги, і тільки друзі врятували Рабле, домігшись папського дозволу перейти в бенедиктинский орден. У бенедиктинском абатстві в Мальезе за підтримкою місцевого єпископа він продовжив свої заняття. Крім того, він захопився природознавством і медициною.
В 1528 році Рабле відправився в Париж, потім в 1530р. у Монпелье, де читав лекції й заробляв собі на життя те як лікар, те як священик. В 1532р. він працював лікарем у великій лікарні Ліона. Звідси став спілкуватися з Эразмом Роттердамским. Тут же в 1533р. з’явилася його перша частина “Пантагрюэля” – “Жахаючі й застрашливі діяння й подвиги славнозвісного “Пантагрюэля”.
“Пантагрюэль” був задуманий як продовження народної книги: той же сюжет, ті ж велетні, але зовсім інший зміст і зовсім інший настрій.
У першій книзі описується дитинство й навчання велетня, його подорожі й пригоди. В 1534 році із Франції в Рим прибуло посольство короля Франциска з єпископом Жаном дю Беллі і його лікареві Рабле. Рабле був і Італії вперше й недовго – із січня по квітень 1534 року.
В 1527 році, сім років тому, Рим став жертвою іспанців і німецьких ландскнехтів, тому в місті на кожному кроці були видні сліди цього розгрому: зруйновані будинки, чорні носле пожежі стіни будинків.
Рабле було вже біля сорока років. Він знав багато, але в Італії одержав можливість довідатися ще більше. Повернувшись на батьківщину, письменник надрукував ще однієї тім своєї епопеї за назвою “Повість про прежахливе життя великого Гаргантюа, батька Пантагрюэля”‘ (1534р.). У другій книзі Рабле не тільки ставить, але до вирішує питання війни, миру й справедливого правління (боротьба 1 рангузье проти короля гвалтівника Пикрохола), гуманістичної педагогіки ( Історія виховання Гаргантюа), науки – схоластичною-схоластичній-богословсько-схоластичної (сатиричні портрети сорбоннистов, інтереси й погляди Гаргантюа).
В 1535-1536 році Рабле робить разом з дю Беллі ще одна подорож в Італію, вивчає ботаніку, археологію, античну культуру. В 1542 році він видає обоє томів своею роману, а в 1545 році домагається королівського привілею на видання третьої книги. Через рік ‘Третя книга…”‘, підписана ім’ям метра Франсуа Рабле, доктори медицини, вийшла й світло.
Ще в першій книзі автор знайомить нас із безпутним другом Пантагрюэля Панургом, що згодом займе одне зі значних місць у романі. У третій книзі розповідається про намір Панурга женитися і його побоюванні за наслідки цього кроку – остраху ‘рогів”. Проблема Панурговой одруження переростає в питання про оношениях між чоловіком і жінкою, в аналіз суспільної й культурної ролі жінки.
Незважаючи на деяку обережність Рабле стосовно його споконвічних ворогів, книга, як і дві перші, була засуджена Сорбонной. У цей час у Фракції в монастирських катівнях лилася кров, на площах палали багаття інквізиції, жертвою фанатизму ставали близькі друзі письменника. Незабаром після виходу “Третьої книги”, у тім же 1546 року, на площі Мобер у Парижу був спалений старий соратник і друг Рабле, Этьен Частці. Король Франциск був хворий, і на його допомогу Рабле не розраховував. В 1547 році Франциск умер, з його спадкоємцем, Генриком ІІ, у Рабле ніяких зв’язків не було, тому він вирішив виїхати із Франції.
Рабле перебрався в Мецу, де став працювати лікарем. Кардинал дю Беллі підтримував його матеріально, а в серпні 1547 року він взяв його знову із собою в Італію. На цей троянд Рабле пробув в Італії досить довго, до листопада 1549 року.
Перед від’їздом в Італію Рабле ос г виявив своєму видавцеві “Четверту книгу”, що вийшла у світло в 1548 році. У четвертій книзі розповідається про подорож Пантагрюэля й Панурга із супутниками в далекий Китай до оракула за радою: женитися все-таки Панургу чи ні. Компанія зупиняється в багатьох місцях, відвідує острова Прокурации, де живуть сутяги й кляузники. Знущальний сміх Рабле вражав не тільки пустобрехів, ябедників, ненажер і т. зв., але й з новою силою церковників і саму релігію, агресивну політику самодурів-правителів і т. п.
Перед виходом “Четвертої книги” у лютому 1552 року Рабле зник. Видимо, йому було відомо про майбутній висновок миру між королем і татом, що відбулося у квітні 1552 року. Рабле вмер у Парижу й там же похований у другій половині 1553 року.
В 1562 році з’явилася в пресі частково, під заголовком “Острів дзвінкий”, а в 1564 році цілком – “П’ята книга”, відредагована й значно доповнена кимсь із близьких письменника.
У п’ятій книзі мандрівники прибувають на острів Дзвінкими, населеними дивними птахами: “клирцы, иконцы, священцы, аббагцы, епископцы, кардинцы й, єдиний у своєму роді, папец”. Час від часу сюди налітали потворні “ханжецы”.
Панург, ознайомившись із усіма звичаями птахів. Викликує: “У цій країні суцільне крутійство, шахрайство й шахрайство, – не приведи господь”. На острові Пухнатих котів, де живуть юристи-законники, що харчуються маленькими дітьми, панує відверта, неприкритий сваволя.
Нарешті, мандрівники зустрілися з оракулом, що на сумніви із приводу одруження радить Панургу: “Тринк”, тобто пий. У своїх книгах Рабле розвінчує старий мир і разом з тим виставляє його на посміховище під оглушливий регіт народної маси. Книга Рабле залишилася в історії людської культури ярчайшим проявом французького, та й не тільки французького Відродження
(1 votes, average: 5.00 out of 5)