Сатира в романі Рабле “Гаргантюа й Пантагрюэль”

Самі гострі стріли своєї сатири Рабле направляє проти церкви, у якій бачить головну паразитичну силу, що давить тяжким тягарем на плечі народних мас. Для Рабле немає нічого ненависніше ченців. Він порівнює їх з мавпами, які не виконують ніякої корисної роботи, а тільки “скрізь гадят і всі псують, а тому одержують від всіх глузування й стусани”.

Під час морської подорожі, Пантагрюэля і його друзів описуються різні острови, населені ченцями, ледарями, кляузниками, сутягами й т. п. У цих главах, що представляють жорстоку сатиру на всі сторони

феодального суспільства, Рабле виступає як стихійний матеріаліст і як сміливий безбожник. Йому однаково ненависні пашшаны (католики) і папефиги (протестанти), вравной ступені ворожі людській природі. “Роби що хочеш!” – такий девіз Телемской обителі, що засновує ” чернець-мирянин” брат Жан, що нехтує церкву й ченців настільки ж сильно, як і сам Рабле. У Телемской обителі освічені люди користуються повною волею, без перешкоди віддаючись своїм улюбленим заняттям-наукам і мистецтвам. Протиставляючи Телемскую обитель-цю гуманістичну утопію – монастирям і церкві, Рабле виражає надії на Майбутнє, що

принесе людям волю й щастя.

В образах освічених королів Гаргантюа й Пантагрюэля деякі критики вбачають апологію абсолютизму. Але Гар-Гантюа й Пантагрюэль настільки ж утопичны й вигадані, як і Телемская обитель. Жорстока й похмура дійсність Франції XVI століття, з народною вбогістю, потопляемыми в крові селянськими повстаннями, злісними переслідуваннями гуманістичної інтелігенції (цькуванню піддавався й сам Рабле), не давала йому ніякого приводу ідеалізувати королівську владу. Характерно, що з посиленням монархічної й церковної реакції у Франції образи “ідеальних” королів починають в останніх главах роману тьмяніти, відтискуючись на задній план такими героями, як Панург і брат Жан.

Видатний реаліст і сатирик, Рабле зайняв видне місце в історії світової літератури. Його народності, життєрадісний сміх, ненависть до всього, що заважає вільному розвитку людини, роблять Рабле письменником, що зберігає до наших днів свою життєвість і актуальність.

Роман Рабле дуже важкий для перекладу. Крім того, що французька Мова XVI століття ЕО многом відрізняється від сучасного, письменник широко використовував провінційні діалекти, спеціальні виробничі терміни, архаїзми, неологізми, усілякі натяки, каламбури, цитати й парафрази із древніх і середньовічних авторів і т. д. Кращий з наявних перекладів належить Н. Любимову й по праву вважається одним з досягнень перекладацького мистецтва. Однак ні цей, ні інші переклади “Гаргантюа й Пантагрюэля” у жодному разі не повинні бути рекомендовані дітям: книга Рабле не тільки складна для сприйняття, але й містить багато непристойностей “Рртрубых жартів.

Ще в 30-х роках поет Н. Заболоцкий переказав цей стародавній роман для дітей середнього й старшого віку, дбайливо зберігши кращі епізоди й сатиричну сіль добутку. У високо художньому й тактовному переказі Н. Заболоцкого книга рекомендується шкільним бібліотекам. У виданнях для дітей відтворюються чудові ілюстрації знаменитого французького малювальника Гюстава Дорі (1832-1883), що талановито інтерпретувало великі добутку (“Гаргантюа й Пантагрюэль”, “Дон Кихот”, ” Казки ” Перро, “Пригоди Мюнхгаузена” і ін.). Ілюстрації Дорі, зростаючись із текстом, становлять із ним як би одне ціле


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Сатира в романі Рабле “Гаргантюа й Пантагрюэль”

Categories: Нові твори

Links