Епоха Відродження, або Ренесансу

Батьківщиною Відродження є Італія. Література Відродження невіддільна від плину в духовному житті цієї епохи – гуманізму (захист волі думки, руйнування станових рамок, розкріпачення особистості). У розвитку культури Відродження розрізняють 2 етапи: ранній і пізній. Між основними етапами можна виділити умовно стадію “високого” Відродження

Початок епохи Відродження зв’язано й ім’ям і творчістю Данте Алигьери. Життя й творчість Данте Алигьери. Поезія Данте Народився Данте в другій половині травня 1265 р. у Флоренції головному

культурному центрі Італії ХII-ХIV вв. Відомо, що Алигьери володіли будинками й ділянками землі у Флоренції і її околицях і були людьми середнього статку В.18 років Данте втратив батька й став старшим у сім’ї. В 1283 році він записався в цех аптекарів і лікарів. Данте одержав утворення в обсязі середньовічної школи, потім вивчав французький і провансальську мови. Молодий поет уважно вивчав античних поетів, у першу чергу Вергілія, якого все життя вважав своїм “вождем, паном і вчителем”.

Головним захопленням молодого Данте була поезія. Він рано почав писати вірші й уже на початку 80-х років ХШ в. написав багато

ліричних віршів, майже винятково любовного змісту. У віці 18 років Данте пережив велику психологічну кризу – любов до Беатриче, дочки флорентийца Фолько Портинари, друга його батька, що згодом вийшла заміж за дворянина Симонові де Барди й померлої в 1290 році у віці 25 років. Історію своєї любові до Беатриче Данте виклав у маленькому збірнику “Нове життя”. Після смерті Беатриче поет посилено вивчав теологію, філософію й астрономію й став одним з ученейших людей свого часу. Данте брав активну участь у політичному житті Флоренції

В 90-х роках він засідає в міських радах, виконує дипломатичні доручення, а й червні 1300 м обирається членом Флоренцией, що правила, колегії шести пріорів. У боротьбі між Білими й Чорними партіями Данте примкнув до Білого. У листопаді 1301 р. принц Карл Валуа вчинив розправу над прихильниками партії Бєлих. У січні 1302 р. Данте був присуджений до великого штрафу. Його особисто обвинуватили в хабарництві. Поет, боячись гіршого біг із Флоренції. До кінця свого життя він провів у вигнанні. Останні роки життя Данте провів у Равенне в князя Гвидо да Полента, племінника оспіваної їм Франчески да Римини. Тут він працював над своєї знаменитої “Божественною комедією”.

Данте сподівався на почесне повернення додому, але не дожив до цього. Помер він 14 вересня 1321р. у Равенне. У наслідку Флоренція неоднозначно робила спроби повернути собі порох великого вигнанця, але Равенна завжди відповідала їй відмовою Свою літературну діяльність Данте почав як літературний поет. В 1292 році (в 27 ліг) Данте написав першу в історії західноєвропейської літератури автобіографічну повість “Нове життя”, у яку включив тридцять віршів, присвячених Беатриче. У книгу Данте включив не всі свої вірші, а тільки ті, які він уважав найбільше тісно пов’язаними з Беатриче. У результаті такого суб’єктивного відбору за межами книги залишився цілий ряд чудових віршів. Вірші розташовані у фонологічному порядку. “Нове життя” починається з оповідання про першу зустріч дев’ятирічного поета з його одноліткою Беатриче.

Уже тоді його серце “здригнулося”. Через 9 років відбулася друга зустріч поета з Беатриче, що викликала сильне хвилювання в душі Данте. Дівчина привітно поклонилася йому, і це наповнило його душу блаженством. Поет бачить сон: бог любові несе на руках його кохану й дає їй покуштувати серце поета. Друзі висміюють Данте й повідомляють його хворим. Це спонукує Данте приховувати свою любов до Беатриче. Він причиняється закоханим в іншу жінку. Удавання вийшло таким переконливим, що Беатриче перестає йому кланятися

Поет у розпачі. Протягом всієї книги він говорить про дію, що облагороджує, Беатриче на нього й на навколишнім. Головною переломною подією “Нового життя” є смерть Беатриче. Оповідання про смерті Беатриче підготовлений оповіданням про кончину її батька й горі Беатриче. У поета з’являється передчуття, що незабаром умре і його кохана. Він бачить сон, у якому йому повідомляють про смерті Беатриче. Коли він прокидається, один з його друзів говорить, що Беатриче вмерла. Розпач поета не має границь. У його віршах звучить глибина й щирість почуттів:

Унинье зліз, шаленство смятенья

Так невідступно треба за мною,

Що кожний погляд долю мою жалує

Який мені стану життя з того мгновенья,

Як відійшла Мадонна в мир інший,

Людська Мова повідати не зуміє

Проходить кілька років безпросвітної нудьги, поет зустрічає якусь “сострадагельную даму” і на час захоплюється нею. Але незабаром кається й вирішує цілком присвятити себе оспівуванню Беатриче. Він хоче накопичувати знання для того, щоб розповісти пр своєї улюблений таке, що ще не було сказано ні про одну жінку


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Епоха Відродження, або Ренесансу