Чеченська війна. Безсумнівно, у душі кожного з нас ще живі спогади про цю трагічну сторінку в історії нашої країни. Фільм Сергія Бодрова “Кавказький бранець”, що розповідає про долю двох російських солдатів, що потрапили в полон до чеченських бойовиків, ще раз нагадує нам про неї й змушує задуматися над тим, як огидна й дивовижна війна, наскільки далека вона людській свідомості. У той же час фільм вражає нас прекрасними людськими відносинами між героями, які подібні до квітки, що распустились на бойовище. Сюжет “Кавказького бранця”
зрозумілий і близький всім людям. Такі сюжетні ситуації характерні для багатьох фільмів Бодрова. Наприклад, у його картині “СЕР” хлопчик біжить із виправної колонії, щоб знайти свого батька. Подивившись попередні роботи Сергія Бодрова (“Солодкий сік усередині трави”, “Непрофесіонали”, “СЕР”), ми можемо відзначити, що цей режисер, показуючи сувору правду життя, дивиться на своїх героїв з теплотою й любов’ю. Такий же погляд ми можемо без праці вловити й в “Кавказькому бранці”.
Багатьом критикам фільм здався занадто м’яким, що уникає показу кривавої реальності війни в Чечні
або побуту Російської армії. Дійсно, у ньому немає звірств, немає ефектних батальних сцен. Це пояснюється тим, що задум режисера полягав у створенні картини взаємин двох російських солдатів і чеченців, у полон до яких вони потрапили. Творців стрічки надихнуло однойменний твір Лева Миколайовича Толстого. Імена персонажів – Жилін, Діна, Абдул-Мурат, деякі сюжетні моменти взяті з “Кавказького бранця” Толстого, тому й сам фільм носить таку назву. Режисеру треба традиції класика, що сходить до “Війни й миру”, з його запереченням війни й убивства. Головні герої фільму – рядовий Жилін і прапорщик Олександр. Перший – кинутий у пекло війни призовник-новобранець, другий – професіонал-найманець. Обоє, поранені в бої, попадають у полон до чеченця Абдул-Мурата. Син Абдула перебуває в полоні в росіян, і старий хоче домовитися з комендантом табору про обмін полоненими. Під час невдалої спроби втечі Олександра вбивають, Жилін залишається один. Мати Жиліна, вражена тим, що трапилося з її сином, приїжджає до коменданта й домовляється про обмін. Але її зусилля виявилися марними: сина Абдули застрелили російські солдати, коли той намагався втекти. Картина показує, як і чому виникає жахлива нескінченність кровопролиття. Одна кров спричиняє іншу, одна смерть – наступну. На цьому будується сюжет. Цим він рухається, поки хто-небудь не знайде в собі сили зупинити, розірвати порочне коло. Абдул-Мурат знаходить у собі сили не мстити, не вбивати. Бачачи, що його дочка Діна любить Жиліна, старий зберігає йому життя. Але фінал фільму захмарюється страшною картиною: росіяни бомбардувальники летять бомбити аул Абдули.
“Кавказький бранець” Сергія Бодрова – це фільм не тільки про війну, але й про любов. Юні герої фільму – Жилін і Діна – це Ромео й Джульетта в умовах війни на Кавказі, що розділив уже не два роди, а два народи. Стрічка мала великий успіх на кінофестивалі в Канні, де одержала приз ФИБРЕССИ й приз зрительских симпатій. На фестивалі “Кинотавро в Сочі фільм визнаний гідним Гран-прі, а Олег Меньшиков, виконавець ролі Олександра, і Сергій Бодров-младший, що виконав роль Жиліна, одержали приз за кращу чоловічу роль.
Знявши в ролі Жиліна свого сина, Сергій Бодров-старший знайшов прекрасного партнера для Олега Меньшикова, а картина стала для режисера більше значної, особистої. Беззахисні очі солдата Жилі на, у яких ми не бачимо ні однієї ноти фальші, інтуїтивно вгадана Сергієм Бодровим – младшим пластику компенсують відсутність у фільмі філософських глибин і эстетических поривів. У сильному акторському ансамблі блищить Олег Меньшиков, що приніс у фільм ноту оптимізму й життєрадісності. Завдяки майстерності оператора Павла Лебешева ми побачили Кавказ із його пейзажними красами й місцевими обрядами. При всій видимій простоті у фільмі є те, що з’єднує його компоненти: це внутрішня природність, відповідність психологічним і духовним реаліям нинішньої Росії,
