Фантастика й реальність у повісті М. А. Булгакова “Собаче серце”
1. Творчість М. А. Булгакова. 2. Основні мотиви й зміст повести “Собаче серце”. 3. “Протистояння” творця й утвору: Кульок і Преображенський. 4. Значення фантастики й реальності в добутку. М. А. Булгаков…
Довгий час він був невідомий переважній більшості читачів, тому що добутки його не видавалися, а сам художник був у глибокій опалі. Адже його творчість “лило крамолу на радянську владу, радянський лад”. Сьогодні усе більше критиків і дослідників літератури звертаються до творчості цього воістину неабиякого майстра.
Повість
Подібна ідея, що існувала в постреволюционние роки, знаходить свого виконавця, нехай і вигаданого, і стає досить відразливою. Сполучення фантастики й твердої сатири в добутку підсилює цей ефект, заодно відповідаючи на ще одне питання, що існувало в той час, – про можливість створення штучної людини. У повісті вчинок професора є грубим вторгненням у свята святі світобудови Пребраженский загордився себе творцем і вирішив, що зуміє зробити із собаки людини. Дрібні деталі, що супроводжують процес створення нового типу, “породи” людей, лише підкреслюють антилюдський і абсурдний задум. Під час операції в Преображенського “зуби…
Стиснулися, вічка придбали остренький колючий блиск…”; Преображенський і Борменталь “захвилювалися як убивці, які поспішають… особу Пилипа Пилиповича сталася страшним…
Сипіння виривалося з його носа, зуби відкрилися до ясен… по-звірячому оглянувся, заричав… злобливо заревів… особу в нього… стало як у натхненного розбійника…
“. У результаті цієї операції, фантастичної, але наділеної дуже реалістичними деталями, кмітливий і вірний пес Кулька, яким його бачить читач протягом перших трьох глав, перетворюється в отвратительнейшее тварина в людської вигляді. Нова людина стає абсолютно некерованим, здатним на брутальність, зрадництво й навіть убивство. І в той же час Кульок досить реалістичний, такі, як він, сотнями ходили по вулицях радянських міст і ходять зараз. Після знаходження “паперів”, що доводять приналежність істоти до людського роду, починається саме гірше: ставший тепер повноправним членом суспільства, Кульок, під впливом Швондера, втрачає залишки культурності.
Преображенський виявляється в трагікомічному положенні – створене їм істота в корені руйнує світогляд свого творця й загрожує стати причиною остаточної його загибелі Образ Шарикова, гротескний, але дивним образом реалістичний, змусив багатьох дослідників творчості Булгакова уважно вивчити питання про відношення автора до деяких духовних традицій, характерним для російської літератури. Так, Булгакова хвилював питання про постійний комплекс провини російського інтелігента. Письменник не знімає провини ні із Преображенський, ні зі Швондера.
Автор сміло показує всю безглуздість і дурість тодішнього життя, не зм’якшуючи провини професора й Борменталя, винних у трагедії Шарикова. Також Булгаковим підняте ще одне важливе питання: роль Швондеров у загальній люмпенізації. У своїй ідеологічній боротьбі Швондер використовує “уроджене” недовіру простого народу до інтелігенції й, як результат цієї недовіри, відверте неприйняття. Саме Швондер приклав руку до остаточного перетворення Шарикова у тварина.
“Собаче серце” – смілива відповідь Булгакова на питання про Велику Еволюцію, що є фундаментальною основою нормального життя. Письменник змушений прибігати до іносказань, введенню фантастичних елементів через неможливість прямо сказати про жахливі, диявольські справи, що творяться самими людьми. Реальність повсякденного життя Росії 20-х років XX століття, зображене через призму гострої сатири й фантастики, використаних дійсно віртуозно, зробили повість “Собаче серце” “неперевершеної у своїй неповторності, апостолом російської сатири XX століття”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)