Фамусов і інші… (комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”)
Грибоєдов, був автором декількох добутків, але тільки одна комедія “Горі від розуму” принесла йому знаменитість. Ця п’єса була написана в на-! XIX століття, коли в Росії зароджувалися перші таємні політичні організації. Передові люди Росії, усвідомивши несправедливість положення російського народу, почали поєднуватися в таємні революційні організації. Ці люди розуміли, що росіянин народ, що переміг у війні 1812 року, не заслуговує такого животіння. Назріває конфлікт між прогресивним дворянством і поміщиками-кріпосниками, боротьба “століття
И комедія Грибоєдова має таке велике значення тому, що вона була написана саме в цей час і відображає глобальні проблеми сучасності. На мій погляд, комедія дуже цікава своєю композиційною своєрідністю. П’єса має любовну лінію й суспільно-політичну, і ці дві лінії складно переплітаються між собою, розвиваючи ідейний задум
Зав’язка сюжету п’єси має любовний характер, тому що головний герой, Чацкий, приїжджає в Москву через свою кохану дівчину, Софії. У будинку Фамусова на початку він веселий, схвильований, перебуває в гарному настрої й так
Дівчина із працею приховує своє роздратування. Але коли Чацкий, перебравши всіх загальних знайомих, випадково починає розмову про Молчалине й нелестно озивається про нього, Софія не витримує й кидає убік: “Не людина, змія!” Це була остання крапля, що переповнила чашу терпіння дівчини. Помітивши холодність Софії, розсерджений Чацкий прагне довідатися, кого ж насправді любить Софія. Він вступає в бесіду з Фамусовым, під час якої між ними виникає суперечка на ідеологічній основі
Властиво, тут і відбувається зав’язка суспільно-політичного конфлікту. Чацкий, передова людина того часу, стоїть на позиції прогресивного дворянства. Його ідеали відмінні від ідеалів фамусовского суспільства, де панують низькопоклонство, відсталість, неправда й лицемірство, де про людину судять не по його достоїнствах, а по його багатству й чинові. Чацкому ж все це чужо, для нього головне в житті – приносити користь Росії, служити батьківщині
Ідеалом же фамусовского суспільства є Максим Петрович, що низькопоклонством і лестощами домігся ступенів відомих і заради цього міг “відважно жертвувати задумом”. Цим же ідеалам треба й Молчалин, що поставив собі метою домогтися підвищення в чині й заради цього йде на підлість, причиняючись закоханим у Софію. Чацкий же ці ідеали не приемлет, на цьому грунті й виникає суспільно-політичний конфлікт
Одночасно Чацкий продовжує з’ясовувати, кому ж віддала серце Софія. Тут є два претенденти: Скалозуб або Молчалин. Але Чацкий навіть не може допустити думки про те, що Софія любить Молчалина. Чацкий уважає цієї людини незначним і низьким
Та і яким ще можна вважати людини, що у житті треба заповіту свого батька – “догоджати всім людям без вади”? Але після того як Софія зомліла, побачивши, як Молчалин упав з коня, Чацкий починає розуміти, що обранцем Софії є Молчалин. Але він не хоче цьому вірити, він не може зрозуміти, як Софія, та дівчинка, з якої вони разом росли й мали багато загального, може тепер любити Молчалина. Адже Софія споконвічно була наділена гарними якостями, любила читати, і була досить освічена й розумна, але, живучи в цьому моторошному суспільстві, вона поступово морально деградувала, суспільство придушило в ній все гарне, що в ній було
Чацкий не може довідатися свою Софію, з якої вони раніше багато розмовляли і яка розуміла його. Тепер Чацкому навіть не про що говорити із Софією, але все-таки він неї любить. Софія деградувала настільки, що тепер те, що залучає неї в Молчалине, відштовхує її від Чацкого. Молчалин скромний, покладливий, увічливий і старшим не суперечить, а Чацкий запальний, зухвалий, відкрито висловлює своя думка. Вирішивши помститися Чацкому за невтішні відгуки про Молчалине, Софія розпускає слух про його божевілля, добродії ж Г. Д. і Г. Н. моментально підхоплюють, цю плітку, і от уже вся вітальня говорить про божевілля Чацкого.
Всі гості із задоволенням вірять цьому наклепу. Фа-мусовское суспільство не може простити Чацкому його розуму, освіченості. “Ученье, от чуму, ученість, от причина”, – викликує Фамусов.
Вони не можуть простити йому його передових поглядів. У своєму монолозі про французика з Бордоіль Чацкий виступає проти засилля іноземщини, проти того поверхневого утворення, що давали іноземні вчителі дітям. І діти не одержували глибокого російського утворення, їм не прищеплювали любов до Росії, до російської культури. У монолозі ж “А судді хто?” Чацкий висміює низькопоклонство й лицемірство, а також виступає проти кріпосництва й викриває нелюдське відношення поміщиків до своїх селян
И цей позитивно розумна й чесна людина змушена нести “мильон роздирань”, і ці роздирання подвоюються у зв’язку з поразкою Чацкого в любові. Призвідницею його цькування є кохана дівчина, який він вірив. Любовна лінія п’єси дозволяється сценою за колоною, випадковим свідком якої стала Софія. Тут Молчалин зізнається в любові Лизоньке й розкриває їй свій підступний план. Софія обманута, їй дістався свій “мильон роздирань”, тим більше що мимовільним свідкою цієї сцени також був і Чацкий.
Любовний конфлікт і суспільно-політичний дозволяються одночасно. Любовна лінія закінчується відкиданням Чацкого, а суспільно-політична – його від’їздом з Москви: “Геть із Москви! сюди я більше не їздець”. Чацкий їде з Москви. “Чацкий зломлений кількістю старої чинності, нанеся їй у свою чергу, смертельний удар якістю чинності свіжої”, – скаже про нього Бєлінський
Не дивно, якщо Чацкий виявиться в 1825 році на Сенатській площі, таке теж можна припустити