Ф. Шіллер і Просвітництво
XVІІІ століття увійшло в історію європейської культури під назвою доба Просвітництва. В цей час формуються нові уявлення про світ, людину, суспільство, зміст життя. Письменники, філософи, вчені вважали, що несуть людям світло нової істини. Ось чому їх називали просвітниками, а всю добу – Просвітництвом.
Просвітники стверджували, що світ, в якому ми живемо, прекрасний та досконалий, влаштований гармонійно та раціонально. Природа обдарувала людину, досконале створіння, різноманітними талантами та здібностями. З усіх цінностей людини найбільша
Просвітники вважали, що у Всесвіті діють універсальні закони. Людина буде щаслива тоді, коли пізнає їх і влаштує своє життя відповідно до них (зокрема до закону розуму).
XVІІІ століття стало часом знання та книги. Книга вирвалася з-під опіки церкви, її зміст став земним. Відкривши нову точку зору на світ, просвітники поставили собі грандіозну мету: пояснити життя з позицій розуму. Так виникла найзнаменитіша з книг епохи “Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел”. Починаючи з часу створення
Одним із представників Просвітництва був видатний німецький поет, драматург і теоретик мистецтва Ф. Шіллер (1759-1805). Він народився в родині військового лікаря в м. Марбах на території герцогства Вюртемберзького. Згідно з порядками, що панували в герцогстві, батьки віддали чотирнадцятирічного сина до “Академії Карла”, де Фрідріх вивчав медицину, готуючись стати, як і його батько, військовим лікарем. В “Академії” панував суворий режим, не дозволялося читати книги за своїм смаком, та все ж юнак потай вивчав античних авторів, Шекспіра та навіть почав сам писати. Під час навчання в “Академії” були написані перші вірші та драма “Розбійники”. Після закінчення навчання Шіллер став полковим лікарем у Штутгарті. Та заради свободи творчості поет залишив службу разом із гарантованим заробітком.
Зі Штутгарта Шіллер поїхав “зі спустошеним серцем та порожнім гаманцем”, але тепер він міг увесь віддатися творчості. Шіллер пише елегії, балади, п’єси, вивчає історію та філософію. Поет знайшов світ, де може відчути себе щасливим, – світ краси. Про це свідчать не тільки його літературні твори, а й трактати “Про наївну і сентиментальну поезію”, “Листи про естетичне виховання”.
На думку Шіллера, у Всесвіті найбільшими цінностями є краса, любов і гармонія. Але люди, на жаль, не пам’ятають про це, бо ворогують один із одним, забули про щирість почуттів, втратили вміння радіти, відірвалися від природи. Саме ця думка висловлена у вірші “До радості” (1785), написаному у формі застольної пісні, де звучать здравиці на честь любові, дружби, свободи, Творця. Радість закладена в основу Всесвіту:
Радість – всесвіту пружина, Радість – творчості душа, Дивна космосу машина Нею живиться й душа.
Спочатку Шіллер сподівався, що держава зуміє так організувати життя людини, що поверне їй первісну простоту та сердечність. Але кривавий досвід Французької буржуазної революції розчарував його.
За Шіллером, лишився єдиний шлях, яким можна повернути людину до стану первісної гармонії. Це – мистецтво. Поет вважав, що краса доступна не лише митцю. Кожна людина може вдосконалювати своє почуття прекрасного. Здатність відчувати красу відрізняє людину від тварини. Мистецтво виховує цілісну та гармонійну людину. “Краса мусить спрямувати людей на шлях істини”, – писав Шіллер.
Своїм життям він довів, що людина може і повинна формувати себе, виховувати найкращі людські якості. Шіллер попри всі життєві негаразди зумів стати вільним і вільно творив. Його ім’я уславили чудові елегії та балади (“Івікові журавлі”, “Рукавичка”, “Келих”, “Лицар Тогенбург” та інші), він став засновником жанру історичної драми (“Розбійники”, “Дон Карлос”, “Марія Стюарт”, “Вільгельм Телль”). Літературна спадщина Шіллера та його праці з теорії естетики не втратили своєї цінності і для сучасного читача.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)