Еволюція

Історія Землі, із часу появи на ній органічного життя й до появи на ній людини, розділяється на три більших періоди – ери, що різко відрізняються одна від інший, і назви, що носить: Палеозой – древнє життя, Мезозой – середня, Неозой – нове життя.

З них найбільший за часом – палеозой, він іноді розділяється на дві частини: ранній палеозой і пізній, тому що астрономічні, геологічні, кліматичні й флористичні умови пізнього різко відрізняються від раннього. У перший входять: кембрійський, силурийский і девонський періоди, у другий –

кам’яновугільний і пермський.

До палеозою була архейська ера, але тоді ще не було життя.

Перше життя на Землі – це водорості й взагалі рослини. Перші водорості зародилися у воді: так представляється сучасній науці виникнення першого органічного життя, і тільки пізніше з’являються молюски, що харчуються водоростями.

Водорості переходять у наземну траву, гігантські трави переходять у травовидние дерева палеозою.

У девонський період на Землі з’являється буйна рослинність, а у воді – життя у вигляді її дрібних представників: найпростіших, трилобітів і т. д.

Теплий клімат –

на всій земній кулі, тому що немає ще сучасного піднебіння з його сонцем, місяцем і зірками; усе було покрито густим, слабопроницаемим, потужним туманом з водяних пар, ще в колосальній кількості навколишню землю, і тільки частина осіла у водні басейни океанів.

Земля несеться в холодному світовому просторі, але тоді вона була одягнена в теплу, непроникну оболонку. Внаслідок парникового (оранжерейного) ефекту весь ранній палеозой, включаючи навіть і кам’яновугільний період, має тепловодну флору й фауну по всій землі: і на Шпицбергене, і в Антарктиці – усюди покладу кам’яного вугілля, що є продуктом тропічного лісу, усюди була тепловодна морська фауна. Тоді промені сонця не проникали безпосередньо на землю, але переломлювалися під відомим кутом через пари й висвітлювали її тоді інакше, чим зараз: ніч була не такий темної й не такий довгої, а день не таким яскравим. Доба були коротше нинішніх. Не було ні зими, ні літа, немає ще астрономічних і геофізичних причин для цього. Залежи кам’яного вугілля складаються з дерев, що не мають річних кілець, їхня структура трубчаста, як у трави, а не кільцева. Виходить, пір року не було. Не було й кліматичних поясів, теж через парниковий ефект.

Сучасна палеонтологія вже досить вивчила всі види живих організмів кембрійського періоду: біля тисячі різних видів молюсків, але є підстави думати, що все-таки перша рослинність і навіть перші молюски з’явилися наприкінці архейської ери.

У наступний, силурийский період, кількість молюсків збільшується до 10000 різновидів, а в девонський період з’являються двоякодишащие риби, тобто риби, що не мають хребта, але покриті панциром, як перехідна форма від молюсків до риб. Вони дихали й зябрами, і легенями. Вони роблять спробу перетворитися в мешканців суши, але не їм доводиться здійснити це. Перехід з моря на сушу виконають амфібії, із класу хребетних типу земноводних ящерів.

Перший представник ящерів – археозавр – з’являється наприкінці палеозою, розвиток одержує на початку мезозойської ери, у тріасовий період.

Відмітні властивості палеозою:

1) Світло не було відділено від тьми, проміжний стан, середнє між світлом і тьмою, між удень і вночі, частково продовжується до початку карбону.

На піднебінні не було видно світил Не було пір року й кліматичних поясів

Доказу:

Відсутність річних кілець на деревах палеозою, крім останнього, пермського періоду, коли вони вперше з’являються зникнення із цього часу всіх травовидних дерев із трубчастою структурою стовбура поширення тропічної рослинності по всій поверхні землі, включаючи полюси така ж теплолюбна фауна по всій землі утворення в гігантських кількостях покладів кам’яного вугілля, як результат загибелі травовидних лісів, не пристосованих до прямих променів сонця й природно обвуглілих і загиблих від ультрафіолету й сонячної радіації, як обвуглюється трава в жарке літо при посусі с пермського періоду з’являються кліматичні пояси розподіл пізні флори й фауни, що по-різному пристосувалися до кліматичних поясів.

Є кілька інших пояснень цих явищ, але наскільки вони переконливі, можна судити з наступні: а) Теорія відхилення земної осі категорично спростовується астрономією б) Теорія переміщення полюсів за рахунок материків, що плавають у розпеченій магмі (теорія Вегенера) , цілком правдоподібна, але, щоб цей рух було з полюсів на екватор, протилежно руху Землі, малоймовірно, або, у всякому разі, суперечить фізичним законам. Крім того, це однаково нічого не пояснює, тому що вся флора й фауна по всій земній кулі в палеозої тепловодна, майже тропічна.

Далі, як погодити це пояснення з відсутністю річних кілець до пермського періоду?

Наступному періоду в житті Землі відповідає вся мезозойська ера, тобто періоди: тріасовий, юрський і крейдової. Це був самий розквіт тваринного світу. Найрізноманітніші й вигадливі форми рептилій населяли Землю. Вони були як у морях, так і на суші й у повітрі.

Необхідно відзначити, що весь клас комах з’явився ще наприкінці палеозою, причому вони були в багато разів крупніше, ніж їхні сучасні нащадки.

Перші птахи з’являються в юрський період. Розмножувалися не тільки кількісно, але й у різноманітні види. В одного виду птахів народжувалися пташенята зі своїми особливостями, які давали початок новому виду птахів, у яких у свою чергу з’являлися пташенята, не зовсім на них схожі.

Так розвивався різноманітний мир живих істот. У деякі моменти були зовсім дивні метаморфози.

Палеонтологи знають багато екземплярів різних щаблів у розвитку птахів і жодного проміжного виду між ними: це птеродактилі, археоптерикси й зовсім розвинені птахи.

Птеродактилі – це напівптаха, напіврептилії. Це ящір, у якого сильно розвилися пальці лабетів і між ними з’явилися плівки, як у кажана. Але наступне покоління, що зберегло той же довгий хребет, по обох сторони від якого виросли пір’я, різко відрізняється від попередників. Тулуб і крила покрилися пір’ям, але на крилах залишилися пазурі для чіпляння за галузі.

Голова археоптерикса – морда звіра, успадкована від птеродактиля, з гострими великими зубами й м’якими губами. І тільки в наступному поколінні відпадає хребетний хвіст і голова стає головою птаха із дзьобом.

Наступає остання ера – неозойская. Вона містить у собі третинні й льодовиковий (четвертинний) періоди. Людина з’являється до кінця льодовикового періоду. Саме в неозойскую еру з’явилися ссавці. Це майже сучасний нам мир тварин. Фауну того часу можна до деякої міри побачити в Африці, якої не торкнувся льодовик. Самим більшим питанням є для багатьох питання про мавп. Більшість учених схильні вважати, що мавпа жодним чином не може бути попередником людини; але деякі говорять, що повинен бути якийсь загальний предок. Але цього загального предка поки не знайшли.

Всі піввікові еволюційні відкриття “попередника” забувалися, як непереконливі. Він відкривався кілька десятків разів, що вже саме по собі свідчить, що всі попередні відкриття були помилковими. Думаю, цим курйозам і фальсифікаціям варто присвятити окрема доповідь.

До питання про неспроможних учених – антидарвіністах:

Список: Кюв’є, Ламарк, Агассис, Циттель, Абель, Депере, Виальтон, Лемуан, Годри, Кіп, Еймер, Стенлі, Дюбуа, Морган, Земпер, Вальтер, Мендель, Гольдшмидт, Філіпченко, Красилов, Петрункевич, Штерн, Любищев, Руженцев, Іванівський, Бланк, Корочкин, Кинг, Фитч, Лотси, Бетсон і це не все.

ЛІТЕРАТУРА:

Більша Російська Енциклопедія, 1997 Географічний атлас миру, 1983 Вчення про макроеволюцію, В. И. Назаров, 1991 Популярний біологічний словник, Н. Ф. Реймерс, 1991 Біологічний енциклопедичний словник, 1986 Камінь спотикання, С. Бейкер, 1992 Досвід узгодження наукових даних: геологія, палеонтологія, археологія, палеогеографія, антропологія, С. Ляшевский, 1996. А також статті: Ламаркізм і неоламаркизм, Сальтационизм (Коржинский) , Науковий креаціонізм (Агассис) .