Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Еразм Роттердамський Сповідь солдата
Еразм Роттердамський Сповідь солдата
Еразм Роттердамський
Сповідь солдата
Ганнон. Трасімах.
Ганнон. Звідкіля вертаєшся до нас, Трасімаше1? Виїхав ти від нас Меркурієм, а приїхав Вулканом.
Трасімах. Про яких це Вулканів і про яких Меруріїв ти мені правиш?
Ганнон. Бо коли ти виїжджав, то немов на крилах летів, а тепер кульгаєш2.
Трасімах. Так звичайно вертаються з війни.
Ганнон. А що в тебе спільного з війною? Адже ти полохливіший від сарни.
Трасімах. Надія на здобич зробила мене відважним.
Ганнон. Значить, приносиш силу-силенну грошей!
Трасімах. Де там: порожній
Ганнон. Зате рюкзак повний всілякого добра.
Трасімах. Вертаюсь обтяжений злодіяннями.
Ганнон. Це, звичайно, ноша тяжка, якщо правду сказав пророк4, який гріх назвав свинцем.
Трасімах. Я там бачив і сам скоїв більше злочинів, ніж за все попереднє буття.
Ганнон. І що ж, до вподоби припало тобі солдатське життя?
Трасімах. Немає нічого ганебнішого і злочиннішого.
Ганнон. Що ж тоді манить тих, що за малу плату, а деякі й задарма мчать на війну, неначе на учту?
Трасімах. Не можу пояснити це інакше, як тільки тим, що вони, одержимі фуріями, повністю підпали під владу злого духа і прирікли
Ганнон. І я так гадаю. Бо для похвальної справи їх не наймеш ні за які гроші. Але розкажи-но, як проходив бій, на чий бік схилялась перемога?
Трасімах. Знявся там такий галас, такий гуркіт, такий рев труб, оглушливий звук рогів, іржання коней, крики людей, що нічого я не тямив, нічого не міг бачити, що творилося, і ледь усвідомлював, де сам знаходжуся.
Ганнон. Чим пояснити те, що інші, вернувшись із війни, розповідають про воєнні події з найменшими подробицями і так усе пам’ятають, хто що сказав або зробив, немовби вони за всім спокійно спостерігали як глядачі?
Трасімах. Гадаю, що вони вправно брешуть. Що відбувалося в моєму наметі, – я знаю, а що на полі бою, – поняття не маю.
Ганнон. І того не знаєш, як ти став кульгавим?
Трасімах. Ні. Нехай мені Марс перестане сприяти! Гадаю, що камінь поцілив у коліно або кінь ударив копитом.
Ганнон. А я знаю, як це сталося.
Трасімах. Знаєш? Хіба тобі хтось розповів?
Ганнон. Ні, але здогадуюсь.
Трасімах. Тоді скажи!
Ганнон. Коли ти тікав, очманілий від страху серед зойків, брязкоту зброї, вигуків відчаю, скаженого гармидеру, гепнувся об землю і розбив собі ногу.
Трасімах. Хай я пропаду, як оце стою, якщо ти не попав у саму точку! Твій здогад близький до правди.
Ганнон. Іди тепер додому і розкажи дружині про свої перемоги.
Трасімах. Ой, невеселою піснею привітає вона мене, коли побачить, що чоловік вертається обірванцем.
Ганнон. А де ділося те, що ти награбував?
Трасімах. Давно я розтратив.
Ганнон. На що саме?
Трасімах. На повій, виноторговців, інших, хто мене обіграв у карти.
Ганнон. Цілком по-військовому. Нечесно придбане годиться проциндрити в іще гірший спосіб. Але від святотатства, сподіваюсь, ти все-таки утримався?
Трасімах. Де там! На війні не було нічого святого. Не пощаджено ні домівок людських, ані храмів божих.
Ганнон. А як ти думаєш спокутувати свою провину?
Трасімах. Кажуть, що не треба спокутувати злодіянь, вчинених на війні. Усе, що там діється, діється цілком законно.
Ганнон. Згідно з законом війни, очевидно?
Трасімах. Не інакше.
Ганнон. Але ж закон війни – це вершина несправедливості. Тебе на війну потягла не любов до батьківщини, а надія на здобич.
Трасімах. Визнаю, що воно так і було, і, по-моєму, мало хто йде туди з чистішими намірами.
Ганнон. Єдина втіха: якщо шаленіти, то не одинцем, а вкупі з багатьма.
Трасімах. Проповідник з амвона оголосив, що війна справедлива.
Ганнон. Проголошувати брехню з амвона негоже. Та й що справедливе для володаря, не обов’язково справедливе для тебе.
Трасімах. Я чув від учених людей, що кожному
Дозволено жити своїм ремеслом.
Ганнон. Гарне це ремесло – підпалювати доми, грабувати храми, гвалтувати черниць, обдирати бідарів,
Убивати невинних.
Трасімах. Наймають же м’ясників різати худобу, тож чому ганити наше ремесло за те, що нас наймають
Мордувати людей?
Ганнон. Чи не давала тобі спокою думка, куди помандрує твоя душа, якщо тобі випаде загинути на війні?
Трасімах. Ні, не дуже. Мене підтримувала надія на краще завтра, тому що раз назавжди доручив я себе опіці святої Варвари1.
Ганнон. І вона прийняла тебе під свою опіку?
Трасімах. Мені привиділося, що вона ледь кивнула головою.
Ганнон. Коли ти мав таке видіння? Вранці?
Трасімах. Ні, після вечері.
Ганнон. Ну, тоді, гадаю, тобі могло здаватися, що навіть дерева прогулюються.
Трасімах. Як він усе вгадує – дивна річ! Але особливу надію я покладав на святого Христофора, в обличчя якого я кожного дня вдивлявся.
Ганнон. У наметі? А звідки там узялися ікони?
Трасімах. Ми намалювали святого на полотні вуглиною.
Ганнон. Не липовим, як кажуть, виявився захист цього вугільного Христофора. Але облишмо жарти. Я не бачу для тебе іншого способу спокутувати свої тяжкі злочини, як вирушити паломником у Рим.
Трасімах. Е ні! Я знаю набагато коротшу дорогу.
Ганнон. Яку?
Трасімах. Піду до домініканців. Там швидко й дешево позбудуся гріхів.
Ганнон. Навіть гріха святотатства?
Трасімах. Навіть якби я пограбував самого Христа і голову йому відтяв. Домініканці щедро роздають індульгенції і мають владу відпускати гріхи.
Ганнон. Добре буде, якщо Бог затвердить вашу угоду.
Трасімах. А я більше боюся, щоб чорт не затвердив, бо Бог з природи милостивий.
Ганнон. Якого ж вибереш собі священика?
Трасімах. Такого, в якого виявилося б мало сорому.
Ганнон. І після цього будеш чистий і зможеш приступити до святого причастя?
Трасімах. Чому б і ні? Як тільки вихлюпну весь бруд на його капюшон, я звільнюся від тягаря гріха. Хто відпустить мені гріхи, хай той далі про них і думає.
Ганнон. Звідки ти знаєш, що він відпустить тобі гріхи?
Трасімах. Аякже, я знаю.
Ганнон. За якою ознакою?
Трасімах. Він кладе руки мені на голову і щось там незрозуміле бурмоче.
Ганнон. А що буде, коли він поверне тобі всі твої гріхи і, кладучи руки на твою голову, промимрить таке: “Розрішаю тебе від усіх добрих учинків, яких у тебе не помічав, і, повертаючи тебе твоїм давнім звичкам, відпускаю таким, яким ти прийшов до мене”?
Трасімах. Це вже його справа, що він говорить. Мені досить одного – повірити, що я дістав відпущення гріхів.
Ганнон. Але така віра ризикована. Можливо, для Бога, в якого ти боржник, вона недостатня.
Трасімах. Звідкіля ти взявся на моїй дорозі, щоб мою ясну совість затьмарити?
Ганнон. Добра призвістка – щаслива зустріч із другом, що дає розумні поради.
Трасімах. Не знаю, наскільки твої поради добрі, в усякому разі вони мало приємні.
1 Трасімах – грецьке ім’я, значить “відважний воїн”, насправді носій цього імені – боягуз, який найнявся на військову службу заради здобичі і прагнення до гульні й розпусти.
2 немов на крилах летів… – Натяк на Меркурія (Гермеса, вісника богів, якого стародавні греки й римляни зображували з крилатими сандаліями), а Вулкана – кульгавим (калікою цей бог став, коли Зевс-Юпітер у гніві скинув його з Олімпу).
3 …порожній черес. – У римських легіонерів був звичай носити гроші в чересі.
4…Йдеться про “Книгу пророка Захарії”, V, 7-8.
5…Свята Варвара вважалась опікункою щасливої смерті.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)
Схожі твори:
- ЕРАЗМ РОТТЕРДАМСЬКИЙ (1466 – 1536) ЕРАЗМ РОТТЕРДАМСЬКИЙ (Erasmus Roterodamus; автонім: Гертсен Герт – 28.10.1466, Роттердам -12.07.1536, Базель) – нідерландський письменник і філософ-богослов. Еразм Роттердамський виступав також як видавець стародавніх і сучасних літераторів, перекладач з давньогрецької мови на латину, автор праць з педагогіки. Усі свої твори Еразм Роттердамський писав латинською мовою, за винятком...
- Еразм Роттердамський Мистецтво запам’ятовування Еразм Роттердамський Мистецтво запам’ятовування Дезидерій. Еразмій. Дезидерій. Як посуваються твої наукові заняття, Еразміє? Еразмій. Не дуже-то, по-моєму, до мене музи прихильні. Але мої справи пішли б далеко успішніше, якби я міг від тебе мати невеличку допомогу. Дезидерій. Ні в чому тобі не відмовляю, аби тільки це тобі знадобилось. Отож кажи,...
- Яким я представляю майбутнє. Сповідь^-сповідь-сповідь-добуток-сповідь Дорога моя ненька! Рідна Країна! Квітучий неповторний край… Моє серце, душа моя переповняються великою любов’ю до тебе, до твоїх безмежних лісів і степів, до унікальної неповторної архітектури, до народу, талановитому й щедрому, люб’язному й доброзичливому, добропорядному й чесному… Паралельно з любов’ю криється в мені тривога. Чим вона викликана? Можливо, тим,...
- І сповідь, і заповіт живим у вірші “Я був вбитий під Ржевом” Як полюбляють хлопчики гратися у війну! Ця традиційна гра виховує у них чоловічі якості: зброю треба брати до рук лише для захисту – себе, близьких, рідної землі. У 1941 році вони, учорашні хлопчики, які тільки уявляли собі бої, побачили справжню війну. Від імені одного з них написаний вірш О. Твардовського...
- Образ російського солдата в добутках про Велику Вітчизняну війну Пройшов вуж більше напівстоліття із часу закінчення Великої Вітчизняної війни, а пам’ять знову й знову повертає нас до тих героїчним і трагічним дням. Відзначаючи рік назад п’ятдесятиліття Великої Перемоги, наша країна ушановувала своїх ветеранів, яких, на жаль, з кожним роком залишається усе менше й менше. Величні й скромні пам’ятники їхнім...
- Героїчний подвиг радянського солдата у романi Олеся Гончара “Прапороносці” Роман О. Гончара “Прапороносцi” вражає глибокою правдивiстю, живими, виразними образами героїв, якоюсь сонячною романтикою, поєднаною з глибоким реалiстичним вiдтворенням вiйни. Пiшовши в першi днi вiйни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потiм сержантом, був командиром обслуги батальйонного мiномета, старшим мiнометної батареї. Багато сотень кiлометрiв пройшов вiн плiч-о-плiч з солдатами i...
- Героїчний подвиг радянського солдата у романі Олеся Гончара “Прапороносці” Героїчний подвиг радянського солдата у романі Олеся Гончара “Прапороносці” Роман О. Гончара “Прапороносці” вражає глибокою правдивістю, живими, виразними образами героїв, якоюсь сонячною романтикою, поєднаною з глибоким реалістичним відтворенням війни. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета, старшим мінометної батареї....
- Сатира в сучасній літературі (по романі В. Войновича “Життя й надзвичайні пригоди солдата Івана Чонкина”) Автор теж саме так і думає: про Майбутнє відмінне життя років, скажемо, через триста, а може навіть і менше… М. Зощенко Гідним продовжувачем сатиричного жанру в сучасній літературі є, я вважаю, письменник Володимир Войнович. Його добуток “Життя й надзвичайні пригоди солдата Івана Чонкина” довгий час не публікувався в нашій країні...
- Героїчний подвиг рядового солдата у романі О. Гончара “Прапороносці” Горить Вічний вогонь… Горить і вдень, і вночі, і в дощ, і в сніг, і в спеку. Горить біля пам’ятника невідомому солдатові, пам’ятника рядовому війни. Тому рядовому, що побував у самому пеклі, для якого будь-який наказ командира (розумний, придуманий чи досить часто безглуздо-абсурдний, навіть наказ віддати життя) був обов’язковим для...
- Цикл пісень про повернення солдата додому Тематичний цикл пісень про повернення солдата додому невеликий. Найпоширенішим мотивом цього циклу є мотив каліцтва: Права ручка прострілена, Ліва ручка відтята… Подивися, мила чорнобрива, Яка Війна проклята. Цей мотив драматизується поширеним прийомом – каліку-солдата ніхто не впізнає; він іде своїм селом, зустрічає знайомих людей, але вони сприймають його як чужого:...
- Зображення героїзму солдата під час війни (за поемою “Прометей”) Поезії А. Малишка періоду Великої Вітчизняної війни вражають своєю ліричністю та реалістичним зображенням подвигів і фронтових буднів. Ці твори Сприймаються як сповідь поета-воїна, що був одним з тих, хто боровся з фашистами. Тисяча дев’ятсот сорок шостого року А. Малишко написав і опублікував поему “Прометей”. Це один з найкращих його творів....
- Швейк герой роману Я. Гашека “Пригоди бравого солдата Швейка” Швейк герой роману Я. Гашека “Пригоди бравого солдата Швейка під час світової війни” і декількох більше ранніх його добутків – циклу оповідань 1911 р. (книжкова публікація “Бравий солдат Швейк і інші оповідання”, 1912), повести “Бравий солдат Швейк у полоні”, написаної в Росії (1917, видана в незавершеному виді: перебування Ш. у...
- Зображення героїзму солдата під час війни (за поемою “Прометей”) АНДРІЙ МАЛИШКО АНДРІЙ МАЛИШКО Поезії А. Малишка періоду Великої Вітчизняної війни вражають своєю ліричністю та реалістичним зображенням подвигів і фронтових буднів. Ці твори Сприймаються як сповідь поета-воїна, що був одним з тих, хто боровся з фашистами. Тисяча дев’ятсот сорок шостого року А. Малишко написав і опублікував поему “Прометей”. Це один з найкращих...
- Сповідь душі митця у кіноповісті “Зачарована Десна” У кожної людини, мабуть, настає така пора, коли виринають у пам’яті найпривабливіші образи дитинства, згадуються дорогі, але далекі тепер люди, і вона намагається “усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел”. Для О. П. Довженка це кіноповість “Зачарована Десна” – щира лірична сповідь, каяття у своїх...
- Герой роману В. Н. Войновича “Життя й надзвичайні пригоди солдата Івана Чонкина” Зав’язка роману сугубо реалістична. Улітку 1941 року в селі Червоне здійснив змушену посадку літак з неподалік літної частини, що перебуває. Полагодити його на місці не можна, і начальство вирішує відправити туди для охорони самого недотепистого, никчемушного, ні на що більше не придатного бійця – Івана Чонкина. Через кілька днів його...
- Сповідь “Хулігана” Сергія Єсеніна У свій час у кожного художника – і у художника слова – була своя репутація. Пушкіна – джигун, Едгара По – п’яниця, Бродський – дармоїд. Не зміг уникнути подібної долі і Єсенін. Слава “хулігана і скандаліста” міцно закріпилася за ним – причому закріпилася у писемній формі: тому свідченням і наведені...
- Сповідь і проповідь у поезії М. Ю. Лермонтова И зірки слухають мене, Променями радісно граючи. М. Ю. Лермонтов Поезія М. Ю. Лермонтова – сповідь незалежного й вільного духом людини. У пору свого творчого розквіту М. Ю. Лермонтов створює ряд віршів про дружбу, про природу, про батьківщину. У ці вірші Лермонтов вкладає величезну соціальну й художню значимість, з великою...
- Переказ повести О. Генрі “Сповідь гумориста” Герой-Оповідач славиться своїм почуттям гумору. Природна спритність вдало сполучається із тренованістю, жарту носять, як правило, необразливий характер, і він стає загальним улюбленцем. Один раз герой одержує речення надіслати що-небудь для відділу гумору у відомому щотижневику. Його матеріал приймають, а незабаром він уже веде свій гумористичний стовпчик. З ним беруть річний...
- Сповідь душі у віршах Василя Герасим’юка Василь Дмитрович Герасим’юк народився 1956 року в місті Караганда (Казахстан) у родині репресованих, яка того ж року повернулася у рідні Карпати. Закінчивши філологічний факультет Київського університету імені Т. Г. Шевченка, працює на видавничій роботі. 1972 року у журналах “Дніпро” і “Ранок” з’явилися перші поетичні публікації Герасим’юка. Дебютна книжка поезій побачила...
- “Книга пісень” – інтимна сповідь Ф. Петрарии Кохання – найсвітліше людське почуття, що робить життя наповненим і змістовним. Воно надихає закоханих на благородні подвиги, на створення шедеврів мистецтва, витончені вірші. Італійський поет Ф. Петрарка одного весняного дня зустрів у церкві Св. Клари в Авіньйоні прекрасну незнайомку. Лаура, так звали цю вродливу жінку, полонила душу і серце поета....