Цикл пісень про повернення солдата додому
Тематичний цикл пісень про повернення солдата додому невеликий. Найпоширенішим мотивом цього циклу є мотив каліцтва:
Права ручка прострілена, Ліва ручка відтята… Подивися, мила чорнобрива, Яка Війна проклята.
Цей мотив драматизується поширеним прийомом – каліку-солдата ніхто не впізнає; він іде своїм селом, зустрічає знайомих людей, але вони сприймають його як чужого:
Тільки всього роду, – Здрастуйте, – не каже,
Калина цвіте Ручки не дає,
З-під тої калини Бідному солдату
Милая іде. Жалю завдає…
Такі пісні
Став ручку давати – А у лузі, в лузі,
Вона не бере, Колодязь з водою…
Став дитину брати – Тепер тобі, мила,
Вона не дає. Розлука зі мною!
(“Вийду я на гору”)
Часто, повертаючись додому після багаторічної служби, солдат не заставав нікого вдома:
Лишив вдома вітця, матір, 3 війни вернувсь без здоров´я,
Жінку та й дитину, Отець, мати в гробі,
А сам пішов воювати Моя жінка вийшла заміж –
У
(“Ой ви, гори високії”)
Сама життєва реальність спричинилася до того, що рекрутські та солдатські пісні у переважній більшості глибоко трагічні за змістом. “Кожне їхнє слово породжене болем і відчаєм, облите гіркими слізьми. Вся образна система їх спрямована на те, щоб передати горе й страж дання, настрої туги, суму, розпачу”. Це споріднює їх з похоронними плачами, рекрутськими голосіннями:
Ой заплачеш, моя мамко,
В неділю з полудня,
Що всі хлопці на гулянні,
А мене не буде.
Ой заплачеш, моя мамко,
В неділю раненько,
Як не буде кому дати
Сорочку біленьку.
Рекрутські пісні перегукуються також з весільним обрядом, що зумовлено подібністю ситуацій проводів дівчини, яка назавжди залишає батьківську хату, і проводів хлопця у військо. Символіка весільного обряду використовується найбільше у піснях про смерть солдата:
Оженила ж його пуля бистрая,
А бояри були – усі дзвони ревли,
А жона ж молода – восковая свіча.
А звінчала його шабля гострая.
А старости були – корогви несли,
Особливе смислове навантеження несе образ весільної хустини, яку давали дівчата в дорогу своїм коханим: весільною хустиною накривали очі солдата, коли він гинув, а звідси і вся символіка смерті – одруження з сирою землею.
Поетиці жанру рекрутських пісень характерні прийоми, поширені у всіх ліричних піснях: паралелізми (Один сад зелений, а другий цвіте; Старший брат на службі, а менший іде…); порівняння-паралелізми (ворон кряче – мати плаче; зозуля кувала – мати сина в військо виряджала); метафори (чорна рілля ізорана ще й кулями засіяна); гіперболи (над ним коник зажурився – по коліно в землю вбився) та ін.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)