Переказ повести О. Генрі “Сповідь гумориста”

Герой-Оповідач славиться своїм почуттям гумору. Природна спритність вдало сполучається із тренованістю, жарту носять, як правило, необразливий характер, і він стає загальним улюбленцем. Один раз герой одержує речення надіслати що-небудь для відділу гумору у відомому щотижневику. Його матеріал приймають, а незабаром він уже веде свій гумористичний стовпчик. З ним беруть річний контракт, у багато разів перевищуючий його колишня платня в скобяной фірмі, і він стає професійним гумористом. Спочатку все йде непогано, але півроку через герой починає

відчувати, що його гумор втрачає колишню безпосередність. Жарти й гостроти не злітають із мови самі собою, відчувається недостача матеріалу. Герой не веселить своїх знайомих, як колись, але підслухує їхні розмови й записує вдалі вираження на манжетах, щоб потім послати в журнал. Він не тринькає попусту свої жарти, але приберігає їх у професійних цілях. Поступово знайомі починають уникати спілкування сним.

Тоді він переносить свою активність у будинок: вивуджує крупиці гумору з реплік дружини, підслухує розмови своїх малолітніх дітей і друкує їх під рубрикою “Чого тільки не придумають діти”. У

результаті син і дочка починають бігати від батька як від чуми. Але справи його йдуть непогано: банківський рахунок росте, хоча необхідність професійно гострити виявляється тяжким тягарем. Випадково зайшовши в похоронне бюро Геффельбауэра, герой приємно уражений похмурістю обстановки й повною відсутністю почуття гумору у власника. Тепер він частий гість Геффельбауэра, і один раз той пропонує йому партнерство. Герой з радістю приймає речення й летить додому як на крилах, щоб поділитися удачею. Він переглядає пошту, і серед конвертів з відкинутими рукописами йому попадається лист від головного редактора щотижневика, у якому повідомляється, що у зв’язку зі зниженням якості матеріалів для гумористичного розділу контракт не продовжується. Це начебто б смутна звістка приводить героя в захват. Повідомивши дружину й дітей про те, що відтепер він співвласник похоронного бюро, герой пропонує відсвяткувати велику подію походом у театр і обідом вресторане.

Нове життя самим доброчинним образом позначається на самопочутті героя. Він знову здобуває репутацію відмінного веселуна й дотепника. Справи похоронного бюро йдуть відмінно, і партнер запевняє героя, що при його веселій вдачі він здатний “перетворити будь-які похорони в ірландські поминки”.

С. Б. Белов

Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна Література XX століття. М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Переказ повести О. Генрі “Сповідь гумориста”