Еміл Рупел Поезії

Еміл Рупел
Поезії
Перекладач: Анатолій Глущак
Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3
Пісня
Круму Василчеву
Душа народу – вічна і казкова,
У спів її заслухався Балкан,
В жагуче,
незглибиме,
юне слово,
Ще й вогняне, мов діючий вулкан.
Вона червоним цвітом майоріє,
Мов пам’ять битв,
Як пролетарський стяг!
Вона з моїм народом не старіє,
До зір велично стелиться їм шлях.
Від слів журби –
до світанкових

речень.
Від кореня – до буйних верховіть…
Я пів-Землі завдав собі на плечі,
І людству серце –
мов пульсар зорить.
В артеріях – дуга високовольтна,
Аж іскри дошкуляють небозвід,
Турбінам я кричу:
– А це, дозвольте,
В гідроресурс включить робочий піт!
Не зранять землю ні зерно, ні вруна.
Нестишний біль – могили у полях…
Народна пісня – цнота і трибуна –
До зір велично прокладає шлях,
Дарує доля нам
прикметні весни, –
Ми обрії розводимо крильми.
Нам сонце заздрить
І дітей нам пестить,
Бо ми співучі люди між людьми,
Закільчуються
мрії знов жаждиво,
Щоб не вгасали почуття святі.
Народжувався спів наш – яко диво
На бузлуджанській рідній висоті,
Щоб прапором червоним
майоріти!

Бузлуджа – місце, де в 1891 р. відбувся конгрес
Болгарської соціал-демократичної партії.
Осінь
Ходить вітер
Між дерев нестримно,
Вголос її кличе знов і знов.
Ніби тінь,
Вона упала зримо,
Увіллялась в дихання і кров.
Хмари перезріло снять собою:
Їм тяжкий мандрівності талан.
Осінь доторкнулася габою
Кожного юнацького чола,
Світ стає
Невпізнаним щомиті.
Час у венах дзвонами вдаря.
А в очу – сльозою перемиті
Павутинка осені й зоря.
Кожного, з-під інею і злота,
Осінь роздивляє тайкома:
Світлих дум ласкава заохота…
Тане в зимних променях


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Еміл Рупел Поезії