Євтим Євтимов Поезії

Євтим Євтимов
Поезії
Перекладач: Анатолій Глущак
Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3
“Искра”
“Искра” – це зерна крутий засів.
“Искра” – це зірниця промениста.
Прапор і зачин нових часів –
Ленінська непереможна “Искра”,
Вже й мене покликала тепер
На дороги єдності та правди.
Я стаю – як ленінський кур’єр! –
У шеренги тисячні назавжди.
Хай горять розбуджені сонця,
Де

маршрути пролягли орлині.
“Искру” понесу в людські серця,
А не в тріщини поштових скриньок.
В ті краї, де чутно дзвін заков,
В ті порти, де гне нужда гнітюче…
Леніне, дозвольте, я прийшов
За снагою пломінких доручень.
Хто це каже, ніби я не встиг,
Народився, нібито запізно?!
Голос “Искры” й нині не затих,
Він лунає пристрасно і грізно.
Бурха ватра ленінських ідей,
Землю осяваючи велику.
Загубанський поруч з нами йде, –
Ми кур’єри “Искры” вже навіки.
“Искра” – це зерна крутий засів.
“Искра” – це світання променисте.
Прапор
і зачин нових часів –
Ленінську непереможну “Искру” –
Я несу мов пісню і пароль
Не лише від Варни до Одеси:
Іскрівський кур’єр – найвища з доль,
Серце людства – іскрівська адреса.
Соснові рамена. Дві птахи співочі.
Чарує з вершин мелодійна кайма.
Вони невгавають. І знати не хочуть,
Чи є слухачі у цей час чи нема.
Напевне, ці двоє тут найголосніші…
Що, чорні вітри загуділи здаля?
Для себе співають пташки на узліссі,-
Щасливо притихла велика Земля.
Схились березовим серпанком
Ізвечора над чуйним сном.
І стань зорею на світанку,
Що заіскріє над чолом.
Стань птахою, виспівуй дзвінко
І знов поклич у путь мене, –
Хоч в кожну мить ти спершу жінка,
Що поєднала все земне.
Лягло на трави жовте листя,
Про осінь нагадало знов…
Та наші почуття весняно-чисті:
Ще не збідніла полум’ям любов.
Не страшно розлучатись на світанні:
Коханню ми належимо всякчас,
Воно не ляже попелом на грані –
Нема ні крихти тлінного у нас.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Євтим Євтимов Поезії