Емігрантський період життя Бродського
Бродський народився в російськомовній єврейській сім’ї. Його батько був учасником війни, дослужився до звання капітана третього рангу, працював у Військово-Морському музеї, однак на початку 50-х років, під час організованої в СРСР антисемітській кампанії, змушений був вийти у відставку й надалі працював журналістом у флотській газеті. Мати поета, Марія Вольперт, одержала гуманітарне утворення, але змушена була працювати бухгалтером
Мріючи замолоду стати морським офіцером (за прикладом свого батька), Бродський після закінчення семирічної
Писати вірші Бродський почав приблизно в 18 років, перебуваючи в одній з геологічних експедицій. Як згодом згадував сам поет, першим безпосереднім імпульсом до власної Творчості послужила публікація в “Літературній газеті” добірки віршів Б. Слуцкого, що зробила на Бродського надзвичайно сильне враження. Незабаром починаючий поет почав відвідувати збори літературного об’єднання при молодіжній газеті “Зміни”, де познайомився із близькими за віком і духом поетами Е. Рейном, О. Кушнером, Горбовским, Д. Бобишевим. У сучасному російському літературознавстві цих, досить різних по таланті й творчій манері, літераторів називають “ленінградською школою” (на противагу групі московських “шестидесятників” – Е. Евтушенко, А. Вознесенськові, Р. Рождественському).
Особисто себе Бродський як художник уважав представником “покоління 1956 р.” – того покоління, що, будучи розбудженим угорським повстанням, пережило “біль, потрясіння, скорботу, сором за нашу безпорадність”. Особливо приязні відносини зложилися в Бродського з Євгенієм Рейном, якого він навіть уважав своїм єдиним літературним учителем. Саме Е. Рейн в 1961 р. познайомив Бродського з А. Ахматовій. У цей період Бродський багато писав, перекладав з англійської, польської й чеської мов. В 1963 р. він звільнився з останнього місця роботи й вирішив присвятити себе сугубо літературної діяльності. На той час його поезію вже знали як студентська молодь, так і неофіційні літературні кола (особливо популярними стали такі вірші, як “Рождественський романс”, “Станси”, “Пагорби”).
У листопаді 1963 р. один з керівників місцевих “дружинників” опублікував у газеті “Вечірній Ленінград” пасквільний фейлетон “Окололитературний трутень”, у якому висунув обвинувачення Бродському в дармоїдстві. Чекаючи цього часу це було досить серйозне обвинувачення: оскільки молодий поет не належав ні до однієї офіційної письменницької організації, те, за радянськими законами, міг займатися літературною діяльністю тільки “у вільне від основної роботи час”. У лютому 1964 р. Бродського заарештували
Спочатку його на півтора місяця запроторили в психіатричну лікарню для примусового обстеження, а в липні 1964 р. відбувся трагифарсовий суд, що оголосив поета “дармоїдом” і засудив на 5 років посилання. Півтора року Бродський провів у селі Норинске Архангельської обл. Там він працював робітником у радгоспі й, по власному визнанню, “почував себе чудово серед дивної північної природи, серед простих жителів росіянці “глибинки”.
У посиланні Бродський продовжувало писати: “Шум зливи…”, “Пісня”, “Зимова пошта”, “Одній поетесі”, “У селі Господь живе не по кутах…” і багато чого іншого. У цих віршах ще лише формується епічний “всеохоплення” пізнього Бродського, але разом з тим уже чітко обкреслені такі стильові домінанти, як емоційне освоєння життєвих і внутреннебитових реалій, напруженість настрою, трагічна іронія. Суд над Бродським придбав голосний розголос, привернув увагу діячів культури не тільки в СРСР, а й за границею
Звільнити поета від незаслуженого покарання просили А. Ахматова, Корній Чуковський, С. Маршак, Д. Шостакович, Ж. П. Сартр і ін. Провівши в посиланні півтора року, у грудні 1965 р. Бродський повернувся в Ленінград. Проте, він і надалі не мав можливості “видавати свої добутки – до від’їзду на чужину надрукувавши в СРСР лише чотири вірші й кілька перекладів. Разом з тим зростала його “самиздатавская” слава. Крім того, твору Бродського вийшли в США: в 1965 р. – збірник “Вірша й поеми”, а в 1970 році – “Зупинка в пустелі”. Незабаром під тиском радянських чиновників він був змушений покинути Батьківщину – йому “рекомендували” і “дозволили” емігрувати в Ізраїль. 4 червня 1972 р. Бродський прилетів у Відень, де його зустрів давній приятель, американський професор К. Проффер. Властиво, саме він спочатку допомагав Бродському адаптуватися до “західного” способу життя, запропонувавши поетові місце викладача в Мичиганском університеті
Варто сказати, що перед від’їздом Бродський написав лист генеральному секретареві ЦК КПРС Л. Брежнєву із проханням “дозволити… бути присутнім на літературному процесі своєї Вітчизни”. Поет важко переживав розлуку з родителями й маленькому сині, які залишилися в Ленінграді. Емігрантський період життя Бродського був взагалі небагатий на події: він, зрештою, оселився в Нью-Йорку, оскільки не представляв свого життя без морського виду за вікном, викладав історію російської літератури в багатьох університетах і коледжах. В 1980 р. він одержав громадянство США. Батьки Бродського вмерли в середині 80-х років, так і не домігшись дозволу на побачення ссином.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)