Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Духовний світ, духовна краса. Що це?

Духовний світ, духовна краса. Що це?

Кожен із нас відповість на це питання по-різному та неоднозначно. Світ, у якому ми живемо, – це світ різноманітних співвідношень і зв’язків. І те, що ми опинилися сьогодні віч-на-віч з такими бідами, як духовне зубожіння народу, занепад культурної спадщини, руйнування природи, є наслідком розриву людини зі своїм духовним світом, “Коли ми до природи не будемо милосердні, то вона нас з’їсть”, – пророчі слова, бо люди живуть у нерозривному зв’язку з нею, і гублячи її, гублять і себе. З появою ядерної зброї на нашій планеті поступово

втрачається надія на мирне та спокійне життя. Не врятують ні дорогі комфортабельні бомбосховища, ні супернадійні засоби захисту. Чорнобиль – невеличке українське містечко, що потопає в зелені, у вишнях та яблунях. Здавалося, що тут гармонійно злилися краса поліської природи й сховані в бетон чотири блоки АЕС. Але наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколін. Мов і знов повергатиметься до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила людські жертви, біль і спустошення.

Чи буде квітень, як завжди,

/> Дарунком весняної здоби,
Чи власним іменем біди

Ми назвемо його – “Чорнобиль”? і досі запитуємо ми один у одного!

Колись, дуже давно, відомий поет Павло Тичина, перебуваючи на доядерній Чорнобильщині, писав про цю землю, як щедру на врожаї, гомінку в Селянських турботах, де вирувало життя, що не вщухало часом і вночі… Це було колись! А нині поля й луки, ліси й озера, річки й ставки Чорнобильщини тяжко вражені невидимою чорною хворобою.
Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Але ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу по його колись цілюші дари. Біда розчинилася в духмяномуповітрі, у біло-рожевому цвітінні абрикосів, у воді сільських криниць, у молоці корів, та хіба тільки в цьому? Вона розчинилася в людях. Ця трагедіяувійде в історію, як невигойна рана на тілі України. Надто дорого заплатили миза Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи доатомної в епоху незвідану.

І по-новому, гнівно, як вирок недолугості й безглуздю, звучать слова Ліни Костенко:
Загидили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхів’ях трьох річок
. То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.

Отже, справа не в атомі, а в душі кожної людини. Живі тому й залишаються живими, що вони своє слово й своє діло з’єднали з безсмертям народу. Як з’єднав все це талановитий український поет Іван Драч, творчість якого сконцентрована не на минулій, а на можливій майбутній війні, на загрозі атомного знищення людської цивілізації. Він ненастанно застерігає нас, малюючи моторошні видива атомних бомбардувань Японії, безкрилі вітри збожеволілих чайох над острівцями, де відбулось випробування зброї масового знищення. Можливо, глибше за інших майстрів слова поет відчуває зв’язок совісті віків із силою суспільства, яке й народжене для того, щоб врятувати людство від нескінченних воєнних пожеж.
Може, вперше у світовій філософській ліриці Іван Драч поставив питання, чи правомірний розвиток наукової думки, якщо його наслідки використовуються длявинаходів знарядь масового вбивства? І сам на це питання відповідає у своїй поемі-трагедії “Чорнобильська мадонна”, стверджуючи:

За мудрість всесвітню дурних академій платим безсмертям – життям молодим…

Безумовно, велика й чарівна та країна, з якої виходять усі люди. З неї виходять, а назад не повертаються. Називається вона країною Дитинства. Там починається людина, її почуття: любов, співчуття, милосердя. Від материнського тепла проростає любов до землі, до людей. Жінка, яка чує перший подих своєї дитини, та жінка, яка чує останній її подих, – дві різні людини. Різні – як щастя і горе, добро і зло, життя і смерть. Та обидві вони злилися в єдиному слові – мати.

Читаючи поему “Чорнобильська мадонна”, бачиш перед собою страшні й трагічні долі жінок: Від Вишгородської мадонни і до Сикстинської, Від Марії Оранти і до Атомної японки. Що відчували вони, що пережили героїні цієї скорботної пісні?
Куди ходили босі материні ноги, що шукали в саркофазі, мабуть, образ сина, чия душа гукала в чорну прірву. Чому залишилася інша стара мати на зло своїм синам у цьому пеклі, закутавши себе й корозу в целофан? Де знайти кілометри целофану на рукотворне Київське море, – знову запитує автор. Чи зможе народити здорову дитину чорнобильська трактористка, яка щодня ковтає пилюку і радіонуклідами? Мабуть ні! Як не згадати хрещатицьку мадонну, яка народила мертву дитину:
Ти – збожеволіла. З лахміття ляльку ти несеш – куди? Хіба в психіатричку?!

Навіть стару матір нікому поховати! Вона вже й могилу для себе видовбала за місяць, труну приготувала, хліба напекла… Залишилося тільки поховати, але вона ще жива, силоміць п’є отруєну воду, чекаючи смерті:

Дай ще води ковтну. Ковточок ще. Ковток.
Як жити далі, до чого прагнути, бо:
На вічній дорозі розіп’яті ми…

Людина, на жаль, смертна. І кожен із нас мас свій час на цій землі. Попереду – безліч проблем, гори знань, підкорювати які – нелетко. Але робити це треба, щоб не бути викинутими з життя.

Тож настав час людству зупинитися, озирнутися довкола, побачити над собою золоті зорі, синє небо, прислухатися до співу птахів, замислитися над своїм призначенням на Землі, захистити природу. Щоб завжди милував око спокійний чорно-білий лелека над стріхами людських осель!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Твір “Справжня краса людини – краса духовна” Дуже часто ми чуємо таке висловлювання, як “краса врятує світ”. Кожен вкладає у нього своє розуміння, але як правило люди мають на увазі зовнішню красу. Сьогодні, коли телебачення та увесь медійний світ загалом фіксує увагу лише на зовнішньому аспекті краси, насаджуючи штучні цінності и стандарти, якраз саме той момент, щоб...
  2. Духовний світ старого Сантьяго Шкільний твір за повістю Ернеста Хемінгуея “Старий і море”. Автор твору “Старий і море” – відомий американський письменник Ернест Хемінгуей. Він є одним із найпопуляр-ніших і найулюбленіших письменників XX століття. Прозаїк і журналіст, кореспондент на п’яти війнах, людина-легенда. Літературну “зірку” Хемінгуея знали навіть ті, хто ніколи не читав його творів....
  3. Духовна краса Квазімодо Мабуть, кожен з нас, пізнаючи життя, нерідко замислювався над тим, що людина, фізично довершена, навіть прекрасна, далеко не завжди має красиву та щиру душу. У народі здавна кажуть: “З лиця води не пити”, бо все ж найголовніше в людині – її душевні якості. Про це розповідає нам роман відомого французького...
  4. Духовна краса героїв роману О. Гончара “Собор” Найголовніше у світі – Людина. її руками створюються матеріальні й духовні цінності. У вірші “Напис на руїні” Леся Українка показує, як упродовж тисячоліть “кожна статуя, колона, мережечка, різьба і навіть цегла незримими устами промовляє: “Мене створив єгипетський народ”. А собор у творі О. Гончара – це пам’ятка легендарному козацтву, зразок...
  5. Духовний світ героїв роману “Куди тече та річка” Дитячі мрії… серйозні й несерйозні, реальні й нереальні. Дуже добре, коли у маленької людини є мрія, до якої вона прагне. “Людина без мрії, що птах без крила”, – говорить народна мудрість. Улас Самчук, як і його герої, умів радіти світові й будувати у собі власний, заснований на добрі. Письменник у...
  6. У чому полягає духовна краса людини? Дедалі частіше я замислююсь над питанням: “Для чого я прийшла у цей світ, у чому сенс мого існування? Що корисного можу зробити людям? Чим прикрасити рідну землю?” Саме так: прикрасити, а не байдуже пройти нею! Але, щоб бути корисним, творити добро й красу, слід, на мою думку, мати щиру і...
  7. Духовний світ людини у романі Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін” “Євгеній Онєгін” правомірно вважається центральним твором О. Пушкіна. Робота над романом тривала майже вісім років (1823-1830) у період найвищого розквіту таланту великого російського поета. В “Євгенії Онєгіні” знайшов своє найбільш повне втілення один із найзНачущих задумів поета: дати образ “героя часу”, типовий портрет сучасника – людини нового, XІX століття. Пушкін...
  8. Що ще треба для щастя? У чому полягає духовна краса людини? Дедалі частіше я замислююсь над питанням: “Для чого я прийшла у цей світ, у чому сенс мого існування? Що корисного можу зробити людям? Чим прикрасити рідну землю?” Саме так: прикрасити, а не байдуже пройти нею! Але, щоб бути корисним, творити добро й красу, слід, на мою думку, мати щиру і...
  9. Духовний світ Холдена Колфілда (за романом Дж. Селінджера ” Над прірвою у житі”) Если кто-то звал кого-то Сквозь густую рожь, И кого-то обнял кто-то, Что с него возьмешь? И какая нам забота, Если у межи Целовался с кем-то кто-то Вечером во ржи!.. Р. Берне Фрагменти вірша, узятого як епіграф до твору, належать відомому шотландському поету Робертові Бернсу. Рядок з вірша, що дав назву...
  10. Духовний світ простої людини в новелі “Три зозулі з поклоном” Григір Тютюнник – талановитий український новеліст. Із його ім’ям пов’язана ціла епоха в літературі. Письменник звертався здебільшого до дитячої та юнацької тематики, але проблеми порушував цілком “дорослі”. Та це й не дивно, адже сам він із покоління воєнних та повоєнних дітей, ще й син “ворога народу”, з тих сільських хлопців,...
  11. Духовна краса людини в оповіданнях Тимофія Бордуляка “Дід Макар”, “Перший раз” Галицький священик Тимофій Бордуляк залишив по собі добру пам’ять серед своїх прихожаи. Та Україна пам’ятає його і як талановитого письменника, який написав прекрасні твори. Живучи поміж селянства, Тимофій Бордуляк добре пізнав його побут, працю, звичаї та повір’я. У своїх оповіданнях він правдиво й поетично показав життя українського села, з любов’ю...
  12. Духовний світ героїв роману Уласа Самчука “Куди тече та річка” Пізнать себе – то школа нелегка, Жаття мінливе, мов швидка ріка. П. Воронько Дитячі мрії… серйозні й несерйозні, реальні й нереальні. Дуже добре, коли у маленької людини є мрія, до якої вона прагне. “Людина без мрії, що птах без крила”, – говорить народна мудрість. Улас Самчук, як і його герої,...
  13. Духовна та зовнішня краса в образах Мар’ї Волконської та Елен Курагіної Що робить людину щасливою? Німецький філософ Кант стверджував, що тільки свідоме слідування обов’язку. Л. Толстой вважав, що тільки в гармонії природних потреб з моральними вимогами можна здобути щастя. Саме цю думку письменник емоційно переконливо втілює в образах жінок, зокрема Мар’ї Волконської та Елен Курагіної. Чому саме ці жіночі образи такі...
  14. Духовна краса селянки-трудівниці у романі У. Самчука “Марія” Роман У. Самчука “Марія” (1933 г.) – перший в українській літературі художній твір, у якому розповідається про примусову колективізацію, так зване розкуркулення справжніх господарів землі, трудівників-хліборобів, про голодомор тридцять третього року. Головна героїня роману – Марія Кухарчук, звичайна селянка, трудівниця. Це узагальнюючий образ української жінки. Вона емоційна, добра, чутлива, старанна....
  15. Духовний світ старого Сантьяго (за повістю “Старий і море”) Літературну “зірку” Хемінгуея знали навіть ті, хто ніколи не читав його творів. За твір “Старий і море” Ернесту Хемінгуею було присуджено в 1953 році Нобелівську премію. Історія-притча про старого Сантьяго перетворилася під пером майстра на шедевр, а картини моря і “технологія” рибацької праці поєднались у творі з глибоким філософським підтекстом...
  16. Духовна та зовнішня краса в образах Мар’ї Болконської та Елен Курагіної Що робить людину щасливою? Німецький філософ Кант стверджував, що тільки свідоме слідування обов’язку. Л. Толстой вважав, що тільки в гармонії природних потреб з моральними вимогами можна здобути щастя. Саме цю думку письменник емоційно переконливо втілює в образах жінок, зокрема Мар’ї Волконської та Елен Курагіної. Чому саме ці жіночі образи такі...
  17. Духовний світ простої людини в новелі Григора Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Григір Тютюнник – талановитий український новеліст. Із його ім’ям пов’язана ціла епоха в літературі. Письменник звертався здебільшого до дитячої та юнацької тематики, але проблеми порушував цілком “дорослі”. Та це й не дивно, адже сам він із покоління воєнних та повоєнних дітей, ще й син “ворога народу”, з тих сільських хлопців,...
  18. Моральна краса духовна велич людини в кіноповісті Олександра Довженка Лірично, схвильовано, з теплим гумором розповідає письменник про природу й людей, як про єдине ціле. “Жили ми в певній гармонії з природою”, – говорить він. Тут миші підказували Яремі Бобиреві, що навесні буде повінь, погодою “завідувала ворона”, дід найбільше в світі любив сонце, мати, мов щось живе, голубила кожну билиночку,...
  19. Духовна краса українського народу в повісті О. Довженка “Зачарована Десна” Треба прагнути до того, щоб Виявити сутність свого народу, Його характер, його високі Благородні поривання і духовну Красу… О. П. Довженко Досі є на Чернігівщині проста селянська хата, в якій на вервечках висить потемніла від часу колиска. На білій стіні цієї звичайної оселі виблискує фотографія з гордим профілем людини. Це...
  20. Що таке моральна краса й духовна велич? (за кіноповістю “Зачарована Десна”) Олександр Довженко – відомий кінорежисер і письменник, його творчість має світове визнання. Сказані митцем слова: “Я належу людству” сьогодні цілковито підтвердили його права на них. Так, своєму народові письменник віддав своє життя, своє серце, свій талант. Народна мораль завжди була і є важливим засобом виховання молодого покоління. Автор “Зачарованої Десни”,...
Духовний світ, духовна краса. Що це?
«
»