Духовна краса українського народу в повісті О. Довженка “Зачарована Десна”

Треба прагнути до того, щоб

Виявити сутність свого народу,

Його характер, його високі

Благородні поривання і духовну

Красу…

О. П. Довженко

Досі є на Чернігівщині проста селянська хата, в якій на вервечках висить потемніла від часу колиска. На білій стіні цієї звичайної оселі виблискує фотографія з гордим профілем людини. Це – славетний син України Олександр Довженко. Геній від Бога і від батька-матері. Митець, вихований природою і людьми праці, добрими й мудрими, яких він навічно уславив у своїй кіноповісті “Зачарована

Десна”.

У кіноповісті Олександр Довженко поетично відображає духовне багатство трудівників, їх високу моральність” тверезість мислення, тонкий гумор, безмежну терплячість. Через весь твір проходить думка: праця є однією з Найважливіших моральних цінностей людства. Тому людей, що змалку були поряд із майбутнім письменником, змальовано величними і прекрасними у своєму трудовому таланті. Автор показав, як у трудовому селянському середовищі формується особистість майбутнього митця, що впливає на становлення його уявлень про прекрасне і потворне, про добро і зло.

Олександр Довженко осмислює

життя крізь дитяче сприйняття, тому через весь твір лине добра й мудра посмішка. Мимоволі милуємося героями повісті. Ось вони перед нами: звичайні хлібороби, селяни, люди тяжкої фізичної праці, і водночас бачимо, що це глибокі натури, сповнені величної людської гідності, закохані в красу рідного краю і пісні, – типові представники української нації.

У “Зачарованій Десні” Олександр Довженко створює цілу галерею типових народних характерів. Невтомною трудівницею на землі була мати письменника, яка нічого в світі так не любила, як “саджати що-небудь в землю, щоб проізростало”. У любові до праці виховала вона і своїх дітей. Сашкова мати – це уособлення найкращих рис українських матерів. Упродовж багатьох років вона, проводжаючи сина в дорогу, хреститиме йому слід і “стоятиме з молитвами на зорях вечірніх і ранішніх…” Батько… Трудівник богатирської сили і краси, неписьменний, але сповнений мудрості віків. Автор підносить образ батька до вселюдського ідеалу, до рівня античного героя, з якого можна писати і богів, і лицарів, і великих учених. З повагою і любов’ю змальовано в творі образи діда Семена й прадіда Тараса, що втілюють міць духу народного і людську величавість. Вони прожили довге життя, впродовж якого знали тільки труд і добро. Западає в душу й образ дядька Самійла, який орудував “косою, як добрий маляр пензлем”. Навіть прудку всевидющу бабу Марусину змальовано із задушевністю.

Велич та широчінь Довженкової душі відобразилися в змалюванні людей, дорогих і рідних з дитинства, що вчили та виховували його, наставляли на вірний життєвий шлях, людей з його рідного народу, для якого він творив і який він так натхненно оспівав.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Духовна краса українського народу в повісті О. Довженка “Зачарована Десна”