Духовні цінності в поезії Ліни Костенко
Вже перші збірки поезій Ліни Костенко, що були надруковані в кінці п’ятдесятих років, провістили прихід Дужої і своєрідної творчої індивідуальності і її велике майбутнє в літературі. “Мій перший вірш написаний в окопі”,- згадує поетеса.
Враз відступило дитинство. Дитячу душу струснула велика трагедія війни:
О перший біль тих недитячих вражень,
Який він слід на серці полиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
Чи не німою зробиться душа?!
Відтоді у своїх віршах Ліна Костенко говорила тільки правду. Цим відрізнялася
Минали роки, але війна час від часу нагадувала про себе. Про це – вражаючі рядки поезії “Пастораль XX сторіччя”. Юні пастушки Павло, Сашко і Степан, бавлячись, розбирали біля вогнища гранат)’, що пролежала довгі роки:
Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров’ю в багаття,
І несли їх діди, яким не хотілося жити.
Страшний парадокс: гинуть діти, а старшим людям соромно, що вони живуть. Горе – страшне і бездонне, а біль – невтішний. Пам’ять про війну в серці поетеси залишилася
Ця тиша, в якій ти залишаєшся наодинці з собою, настроює на “високу” печаль, бо віддано за перемогу у страшній війні молоді життя, яким не судилося розквітнути:
Лежать поморені солдати.
А не проживши и півжиття!
Пам’ятаючи і шануючи минуле, ліричний герой поезій Ліни Костенко розмірковує над справжніми цінностями життя. Поезія “Вже почалось, мабуть, майбутнє” – роздум над тим, що в нашому житії є справді прекрасним і вічним, що Облагороджує його, робить змістовним. Життя швидкоплинне. Тому треба любити кожну його мить – неповторну, єдину:
Любіть тваринку і травинку
І сонце завтрашнього дня,
Вечірню в попелі жаринку,
Шляхетну інохідь коня.
Поезія Ліни Костенко торкається сердець читачів, хвилює і змушує задуматися над сенсом життя.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)