Древня історія нафти
У наші дні нафта є найважливішою хімічною сировиною й енергетичним джерелом. В 1962 році її світовий видобуток ськлав 1.1 мільярда тонн. Щороку відкривають всі нові нафтові родовища.
І все-таки не можна вести історію видобутку нафти з 1859 року. Дійсно, із цього часу стала розвиватися нафтова промисловість, саме тоді були початі у великих масштабах бурові роботи, але вперше людина почала використовувати нафту ще в далекій давнині.
Точно не відомо, коли людина вперше застосувала летучі нафтові фракції. При дослідженні цього питання ми змушені
У всякому разі, вірогідно встановлено, що вже більше 6000 років тому шумерам, що населяли до вавилонян і ассирийцев територію між Тигром і Євфратом, був відомий грузлий смолообразний нафтовий бітум, що утвориться з нафти, що виступила на поверхню, після того як з її випарувалися найбільш летучі частини. Шумери використовували його як в’язку й ущільнюючу речовину. Там, де жили шумери, було мало природних будівельних матеріалів – дерево й каменю. Тому шумери зводили
Шумери, зрозуміло, видали й рідку нафту й знали, що якщо вона залишиться на повітрі, то перетвориться в бітум. Вони називали її esir, що означає світна вода.
Застосовували нафта й для лікарських цілей. Бітумними мазями лікували коросту й нариви, а тривалими “ваннами” у нафтових калюжах намагалися позбутися від болів у суглобах. При хворобах шлунка жували пігулки з нафтового бітуму. Тепер здається сумнівним, щоб ці ліки допомагали.
Величезні спорудження міського типу, виявлені при розкопках вавилонських і ассірійських поселень, удалося спорудити тільки завдяки широкому застосуванню природних бітумів.
Бітум застосовувався для будівлі будинків, бруківок – прообразу наших асфальтових доріг, каналів, для зміцнення берегів рік і штучних водойм. Рідку нафту, як показують археологічні розкопки, уже тоді використовували як пальне у світильниках.
Ще в 18 столітті до нашої ери знали нафту й у Китаї. Для її видобутку там будувалися спеціальні нафтові колодязі. Китайці вживали нафту для висвітлення, як ліки й у військових цілях. Китайські воїни з “вогненних візків” кидали горщики з палаючою нафтою в ряди ворогів.
Під час своїх походів грекам і римлянам стали відомі багато родовищ нафти в Малій Азії. Римляне називали нафта oleum petrae – кам’яне масло. Ця назва перейшла в інші мови. Звідси відбувся й російське “петролеум”, а один із продуктів перегонки нафти називається петролейним ефіром.
Римляне привозили нафта й бітум до себе на батьківщину й використовували їх так само, як і ськорені ними народи. У греків і римлян нафта, крім того, застосовувалася для військових цілей.
Уже давно були відомі вогненні стріли, вістря яких обмотувалися клоччям, просоченим нафтою, а в 7 столітті нашої ери византийци створили так званий “грецький вогонь”. ” Візьми чисту сірку, нафту, винний камінь, смолу, поварену сіль, оливу; гарненько провари всі разом, просочи цим ськладом клоччя й підпали. Такий вогонь можна погасити тільки піськом або винним оцтом” – так написане в одному із численних рецептів, які греки зберігали в найглибшій таємниці.
“У греків є вогонь, подібний небесної блиськавки. Вони направляли його на нас і спалювали вщент все попадавшееся на шляху, тому перемогти їх не можливо”, – так розповідав один з оставшихся в живі про морський бій із греками.
Пізніше араби, що познайомилися з досягненнями сусідніх народів, теж довідалися про нафту й внесли значний вклад у розвиток методів її переробки. Біля 950-го року араби побудували перші установки для перегонки нафти. Вони робили перегінні куби з обпаленої глини або свинцю.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)