Добуток роздум над поемами “Катерина” і “Наймичка” Т. Шевченко
Багато в нашій літературі було добутків про важке життя жінок. Але, на мою думку, шедеврами української літератури є поеми Т. Шевченко “Катерина” і “Наймичка”. “Катерина” – Драма життя селянської жінки, що й зараз хвилює душу, змушує по-іншому дивитися на мир. Ще в перших рядках застерігає Т. Шевченко:
Любитеся, чорнобриві, И не з москалями, Тому що москалі – чужі люди,
Але нічого не значить для Катерини застереження ні батька, ні матері, ні пересуди сусідів. Вона любить “свого Івана” щиро, віддано, “як знало
Її дитині уготована нелегка доля – доля жити серед чужих людей, доля чути завжди страшне слово “байстрюк”. Стискає серце від суму, і здається, що й сам Шевченко плаче разом зі своєю Катериною, тому й називає її “серце моє”. Вражає несправедливість, що бачить героїня на кожному кроці: і люди знущаються, москалі сміються над нею. Але ще є надія в серце Катерини. Зігріває вона її зламану, знівечену душу, хоча з кожним кроком, з кожною нічкою, що їй довелося провести під тином, так ще й з немовлям на руках, тане ця надія, надія знайти коханого, віддати йому сина. Адже діти ні в чому не винуваті…
Така доля чекає безотцовщин, тому й хоче Катерина позбавити свого сина такої долі. Скільки розпачу вкладає автор у вуста героїні, скільки сліз і суму, скільки невимовної туги! Якщо для москаля любов – це іграшка, забава, то для Катерини – це дуже серйозно. І дитина – плід любові, що зв’язує назавжди закохані серця. Не змогла винести вірна Катерина зради, тому що віддано не тільки любов її, відданий і син, дитина, що не повинен відповідати за гріхи батьків. Останні слова її, звернені до сина, коли вона поклала його просто на дорогу, були такі: “Залишайся шукати батька, А я вже шукала”. Взяла її тіло холодна вода, не залишивши навіть сліду. Тільки бедний байстрюк, у якого ні сім’ї, ні хати, якого батько навіть не довідається, а як довідається, то відречеться. Буде ця дитина жебрати, будуть над ним знущатися, тому що бездоглядності не посміхається доля. Я думаю, що в образі Катерини уособлена трагічна доля жінок України, скривджених, розбитою бідністю й несправедливістю. Як боляче мати дитини від улюбленого, від якого улюблений відрікається, якого цурається! І мені здається, що іншого виходу для цієї жінки не було – сам Т. Шевченко пише:
Чорнобрива Катерина Знайшла, що шукала, Дунув вітер вище ставка – сліду не стало
И все-таки таки хочеться вірити, що її синові посміхнулася доля, щаслива доля!