Дитяча безпосередність: за і проти (твір-роздум)
ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
Дитяча безпосередність: за і проти (твір-роздум)
Ми добре знаємо, що у світі немає абсолютно однакових людей. Усі ми різні, але в дитинстві ми маємо один загальний для всіх талант – безпосередність, здатність говорити те, що хочеш, сміятися, коли на душі радісно, і гірко плакати, коли болить чи хтось образив. На жаль, уміння бути самим собою з часом може шикнути. Подорослішавши, ми намагаємося стримувати свої почуття, приховуємо свої думки, звикаємо боятися своїх запитань – а раптом вони комусь здадуться
У нашому класі вчиться дівчина, яка відрізняється від нас усіх. Ірина не соромиться висловлювати свої сумніви, не боїться говорити правду у вічі і робити те, що вважає
Якось на перерві виникла розмова про чесність і делікатність. На закиди однокласників Ірина відповіла, що нікому не робить зла, а навпаки, усім хоче до помогти. Ми добре знаємо, що вона щира у своїх намаганнях, але її дитяча безпосередність робить дівчину глухою і сліпою до бід інших, виявляє її неповагу до людей, егоїзм і самозакоханість.
Мені хочеться вірити, що та відверта розмова щось змінить у характері Ірини Вона повинна зрозуміти, що, діючи для загального добра, треба вміти визначати межі того “добра”, а для цього необхідно бути не тільки чесною, а й, що важливіше, делікатною людиною.