“Декамерон” Джованні Боккаччо кращих душевних якостей людини
У новелах Боккаччо розказано чимало історій, в яких яскраво висвітлюється і дотепність, і веселість, і щедрість, і широта натури людей. В “Декамероні” можна знайти приклади найкращих душевних поривань і якостей людини: благородства, щедрості, чесності. З розповідей Боккаччо абсолютно очевидно, що для нього людина і її душевні переживання важливіші за становища цієї людини в суспільстві, а бути наділеними кращими моральними якостями можуть і люди різних соціальних станів, не тільки королі та вельможі, як вважалося раніше.
Він розбивав
Джованні Боккаччо вважав: “не вінець : скіпетр, але особисті чесноти підносять людину на справжню висоту”. При цьому в його “Декамероні” об’єктом зображення вперше стає сучасний міський побут, а ім’я нічим не примітного городянина або назва нічим не примітно: вулички… котрі, проте, достатньо назвати,
Дуже поширеним у науці про літературу є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери, “творчого облич чя” окремого письменника.
Олександр Блок стверджу вав: “Поети цікаві не тим, що в них є загального, а тил: чим вони відрізняються один від одного”. За знаменита: афоризмом французького вченого Бюффона, “стиль – це людина”.Стиль автора складається з його Теми, власного стилю і стилю епохи”.
Найяскравішою рисою стилю Боккаччо в “Декамероні є запозичення сюжетів новел та використання в твора не вигаданих, реальних імен і подій. Усі новели вирізняє багата й яскрава Мова. Живі розмовні вирази, прислів’я, приказки, дотепи, що стосується комічних персонажей, і чіткість, виваженість в філософських роздумах. В Італії були популярними оповідки – анекдоти, в яких розповідалося про випадки із життя кумедного чи повчального характеру існували і оповідки, схожі на наші побутові казки. Дослідники творчості Боккаччо вважають, що 85 із 100 новел були запозичені письменником із античних джерел, середньовічних переказів, куртуазних повістей, анекдотів та реальних випадків із життя.
Письменник використовує чимало фольклорних мотивів, а також тематику народних притч і фабльо. Фабльо – жанр середньовічної розповідної літератури, невеличке гумористичне або сатиричне оповідання переважно на побутові теми. Увійшли до його книги і деякі сюжети, запозичені у стародавніх авторів. Коли читаєш твір, то здається, що в ньому звучать мотиви арабських казок “Тисячі і однієї ночі”, пригод відомого своєю мудрістю Ходжі Насреддіна. На прикладі новел поданиху підручнику, проведемо дослідження істинності чи хибності припущень учених.
Сучасники Боккаччо вдавалися в творахдо зображення в своїх героях кращих якостей епохи середньовіччя – лицарства, доброчинності, людяності. Герої ж “Де – камерона” помітно вирізнялися – вони були розумними, натхненними та прагматичними, що робило їх реальними, відповідало духу епохи, моральним принципам того часу. “Головним героєм і господарем світу “Дека-мерона” є розумна, мужня та інтелігентна людина… вона виявляється сильнішою за долю”
.
Від описаних Боккаччо подій нас відділяють століття. Чи відбулися зміни за цей час в розумінні кращих моральних якостей людини? “Людям необхідна людська мораль, заснована на природі людини, надосвіді, на розумі”
Церква засудила ” Декамерон “. Автор в старості відрікся від цього твору як від помилки молодості. Книжка була оголошена аморальною і неодноразово заборонялася. Особливе обурення викликали окремі новели, які здавалися занадто фривольними. Сьогодні дуже відверті сцени “Декамерона” виглядають зовсім в іншому світлі. У кожного з вас буде можливість, прочитавши книгу повністю, скласти про неї власну думку. Хотілося б, аби ви не пошкодували, що, провели час над сторінками з “Декамерона”. Відкрийте для себе неповторний світ Боккаччо.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)