Утілення в оповіданні “Дамаскин” рис постмодернізму

Милорад Павич має багато схвальних відгуків світової літературної критики. Його твори розцінюють як фантасмагоричне диво, а самого автора вважають “ватажком європейського постмодернізму”. І дійсно, аналізуючи творчість Павича, можна знайти всі основні риси сучасного напрямку літератури – постмодернізму. Головна ознака – гра з текстом та читачем. Павич вважав себе “людиною, яка грає”.
Показовим є Оповідання “Дамаскин”. Письменник вдається до віртуального історизму – переосмислення історичних фактів. В творі

присутня алюзія до часів будівництва храмів на християнських землях у візантійському стилі. А образи двох найкращих зодчих – Йованів також взято з історії. Проте автор переосмислює їх по-своєму. Ці герої дуже важливі для розуміння основної ідеї твору – будівництва храмів душі.
Цікавою ознакою постмодернізму є гра з текстом та читачем. Цей метод вдало використав Павич в оповіданні “Дамаскин”. Він пропонує читачам нелінійну структуру тексту, що передбачає різні варіанти в порядку прочитання. Прочитавши кілька перших розділів, читач потрапляє на “перехрестя”, де пропонується кілька розділів
на вибір. Людина може сама обирати, який розділ читати першим. Таким чином письменник ніби відмовляється від монопольного права на фінал твору – читач сам його обирає. Також оповідання “Дамаскин” пристосоване для читання на комп’ютері. Ця деталь є ознакою осучаснення літератури.
До рис постмодернізму належить і відтворення колориту рідної письменнику місцевості: балканські імена, географічні назви та навіть побутові деталі. Так, в творі діють Йовани, Лаушевичі, Влашичі. Зустрічаються географічні назви – Карловиці, Панонія, Земун. Згадується традиційна їжа сербів – паприкаш, чорнослив і т. д.
В оповіданні є звернення до міфів. Так, головна героїня Атилія плаче на урною для збирання сліз. А храм, який будує Йован Лествичник, виявляється храмом душі.
Павич вдало застосовує у творі іронію, що властива всім постмодерністам. Наприклад, випадок, коли на головного героя Дамаскина було вчинено напад. Кривдник не заподіяв йому суттєвої шкоди тільки тому, що в нього забурчало в животі.
Оповідання має особливу чарівність завдяки образу загадкової героїні Атилії. Вона наділена надзвичайною уявою та бачить дивні сновидіння. Дівчина вміє бачити суть різних речей, і тому саме вона здатна знайти шлях до храму душі.
Милорад Павич – геніальний сербський письменник-постмодерніст, який вніс в літературу особливу магію і фантазію.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Утілення в оповіданні “Дамаскин” рис постмодернізму