Чорний чернець, “Ионич”, Людина у футлярі
Ми вибрали оповідання “Чорний чернець”, “Ионич”, “Людина у футлярі”. Чехів завершує програму 10 класу, і, напевно, це дуже вірно. 11 клас починається Срібним століттям, хлопці із чітких, зрозумілих, що розставляють усе по місцях, що пояснюють, що пророкують класицизму й реалізму поринають в атмосферу символізму, акмеизма, імажинізму, декадансу, екзистенціалізму й інших “измов”.
Це дуже складно – мир темного Хаосу, насолода їм і прагнення знайти Гармонію, думки-метафори, символ^-символи-способи-символи, – і, якщо не
Однократного читання недостатньо, занадто багато шарів у цьому невеликому оповіданні. Погодитеся, дати дітям завдання перечитати – майже безнадійна справа, навряд чи хтось із них засумнівається в тім, що при читанні щось упустив,
У чеховських оповіданнях не так багато розгорнутих пейзажних замальовок, так діти, як правило, пропускають їх, але… це оповідання, у загальному-те, не буяє речовими деталями-експонатами, тому волею-неволею доводилося їм копатися в тексті більш ретельно – і знаходили. Кільцеве пейзажне оформлення, що несе в собі психологічні деталі (на початку – “настрій, що хоч сідай і баладу пиши”, наприкінці – “яка згода квітів, яке мирний, покійний і високий настрій!”); пейзажі, супроводжувані співом про “гармонію священної, нам, смертним, незрозумілої…”, змушують звернути увагу на те, як сприймає той же пейзаж Коврин, коли він нормальний, з погляду обивателя: “Не зауважуючи розкішних квітів… похмурі сосни… нерухливі й німі…”. Картина саду – це не просте місце дії, це відбиття щиросердечного стану героя. Як би ви відбили це у вигляді експоната? Дивний букет був представлений у музейній експозиції: серед зелених гілочок, м’яких, соковито насичених, у центрі помістили корявий^-коряві-потворно-коряві голі коричневий^-коричневі-чорно-коричневі гілки. І цей експонат спровокував “відвідувачів” на філософські міркування: що є щастя й горе, геній і посередність, життя й смерть, любов і ненависть…
А чи можна представити у вигляді предмета оксюморонную деталь “вишукане каліцтво”! Вона ж була не тільки представлена, але й з’явилася об’єктом різкої критики відвідувачів, що висловили гостру незгоду з точкою зору музею: “вишукане каліцтво” – це сам Коврин, з його Чорним ченцем, геніальністю – божевіллям… Хлопців заінтригувало назву оповідання, майже всі його прочитали. Використовуючи досвід попереднього аналізу чеховських добутків, клас наполягав, що ніяка це не символічна деталь, що це звичайному, властивому авторові іронія, тим більше що контекст підкреслює: “Яких тільки отут не було примх, вишуканих каліцтв і знущань над природою!”, і знак окличний!
Звичайно, така екскурсія не уклалася в покладені 10 мінут, постійні питання, дискусії (одна тільки розшифровка легенди про чорного ченця, що він таке є, у чому зміст його появи, трактування цього образа-символу не на жарт загрожувала тривати нескінченно, розросталася, як сніжний кому, змусила вчителя втрутитися й перервати разгоревшийся суперечка реченням залишити свої думки в Книзі відкликань), рефлексія самих груп, на ходу раптом починали міняти хід міркувань і навіть переставляти місцями предмети в експозиції, – все це затягло її на цілих два уроки. А ще “Ионич”, “Людина у футлярі”. Але, погодитеся, учитель про це може тільки мріяти – живий, непідроблений інтерес, обговорення на високому емоційному розжаренні, причому не голослівна демагогія, а виходячи з автора
Символ – не символ… Хлопці самі вийшли на цю проблему: що можна вважати образом-символом, що немає. А виходить, символізм через півроку стане для них результатом природного розвитку літературного процесу, а термін “символ” не буде лякати філософською наповненістю й багатозначністю
Так проходить Майстерня завжди: народжується знання, але з’являється нове питання, у свою чергу, породжуючи знову незнання й пекуче бажання довідатися. Як говорив герой нашого оповідання Чорний чернець про мету вічного життя: “Як і всякого життя – насолода. Щира насолода в пізнанні, а вічне життя представить незліченні й невичерпні джерела для пізнання…” А це головне. Тому не дивно,
Коли в Книзі відкликань з’являються такі от записи:
А – Абсурдність життя – буття,
Н – Незначність, суєтність, гризня,
Т – Туга, любов як нелюбов,
ОБ – Один – завжди один – і знову
Н – Порушений потрібний доль хід;
Ч – Честь, борг, достоїнство – не береться до уваги;
Е – Є у світі істина иль ні,
Х – Хазяїн життя – раб прийме?..
ПРО – Про цьому немає потреби довідатися –
В – У неведенье приємно спати!
Здається, що така форма організації уроку, як “Екскурсія…”, цілком перспективна, адже музеї бувають різні, не тільки книги, але й слова (етимологічні, наприклад, етнографічні, частин слів…), можуть бути й географічні, і фізичні… Тим і гарна Майстерня, що може вписати в себе всі що завгодно; дає волю для Творчості й учителеві, і учневі. Майстерню не вдається часто проводити по двох причинах: вимагає великої підготовчої роботи й від Майстра, і від подмастерьев; крім того, навчання в режимі діалогу – це своєрідне свято спілкування, спілкування один з одним, із учителем, із книгою, коли виникає не просто необхідність у новому знанні, а потреба в ньому, причому терміново, зараз… І саме це визначає дух, настрой Майстерні, а отже, і високу результативність такої форми занять
А потім у вчителя залишаються всі експонати як наочний посібник. Можна провести з їхньою допомогою залікову роботу із творчості Чехова, можна використовувати в якості “речовинного доказу” в уроці-грі “Чеховський детектив” – діти будуть вдячні своїм попередникам за декорації цього маленького подання. У кожному разі художня деталь стане не просто абстрактним поняттям; матеріалізувавшись, вона застрягне в пам’яті й спливе в потрібний момент, народжуючи асоціації: “Чорний чернець” – чорне сонце в “Тихому Доні” – “Чорна людина” Єсеніна…; ЧУДО дарування себе не відбувається з Онєгіним, Печориним, “зірке серце” у Тетяни, в Обломова…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)