Чому в романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита” затверджується, що боягузтво – один із самих головних людських пороків?
Роман “Майстер і Маргарита” – головне произведение М. Булгакова. Навряд чи найдеться людина, навіть хорошо знаюча творчість письменника, який би став утверждать, що знайшов ключі до всім загадкам, що таяться в романі. А. Ахматова одна з перших високо оцінила роман “Майстер і Маргарита” і про Булгакова сказала: “Онгений”. Не можна не погодитися з такою характеристикою письменника. М. Булгаков у романі “Майстер і Маргарита” поднитомить питання про людину й час, про рівновагу світла й тьми, про взаимопереходе добро й зло
Ця думка простежується протягом усього роману. Всевидючий Воланд, відкриваючи нам “занавіс” часу, показує, що хід історії не міняє людську природу: іуди, алоизии (зрадники, доносчики) існують в усі часи Але ж в основі цреда-тельства теж, швидше за все, лежить боягузтво – пороть, доторий існував завжди, порок, що лежить в основі багатьох тяжких гріхів. Хіба зрадники не труси?
Хіба підлесники не труси? А якщо людина бреше, він адже теж чогось боїться.
Позиція неучасті не приемлется. Чи можна назвати Майстри героєм? Швидше за все, немає.
Майстрові не вдалося залишитися бійцем до кінця. Майстер не герой, він лише служитель істини Не може бути Майстер героєм, тому що він злякався – відмовився від своєї книги. Він зломлений обру негодами, щошилися на нього, але зламав він себе й сам. Тоді, коли втік від дійсності в клініку Стравинского, коли запевнив себе, що “не потрібно задаватися більшими планами”.
Він прирік себе на бездіяльність духу. Він не творець, він лише Майстер, тому йому й дарований тільки “спокій”. Иешуа – мандрівний молодий філософ, що прийшов в Ершалаим проповідувати своє навчання. Иешуа фізично слабка людина, але разом з тим він – особистість, він людина думки.
Він вище Майстри. І навчання Иешуа, і добуток Майстра – це своєрідні моральні й художні центри. Майстри на відміну від Иешуаперенесенние важкі випробування все-таки зломили, заставили відмовитися від творчості Він злякався, спалив рукописи й знайшов притулок у клініці для душевнохворих. Можливість для творчого життя Майстер знаходить лише в потойбічному світі. Иешуа ж слабшав фізично, але сильний духовно.
Він ні за яких умов не відказивается від своїх поглядів Иешуа вірить, що людини можна змінити до кращого добром. Бути добрим досить важко, тому добро легке підмінити всілякими суррогатами, що нерідко й відбувається. Але якщо людина не злякається, не відмовиться від своїх поглядів, то таке добро всесильне. Зумів же “бурлака”, “слабка людина” періповернути життя Понтія Пілата, “всемогутнього правителя”. Понтій Пілат – представник влади імператорского Рима Виудее.
Богатий життєвий досвід цього человека допомагає йому зрозуміти Га-Ноцри. Понтій Пілат не хоче губити життя Иешуа, намагається схилити його до компромісу, а коли це не вдається, хоче вмовити первосвященика Кайфу помилувати Га-Ноцри по случаю настання свята Великодня. У Понтія Пілата проявляється до Иешуа й жалість, і жаль, і страх. Саме страх визначає в остаточному підсумку вибір Понтія Пілата.
Цей страх породжений залежністю від держави, необхідністю випливати його інтересам Понтій Пілат для М. Булгакова не просто боягуз, відступник, але він ще й жертва. Відступившись від Иешуа, він губить і себе, і свою душу. Навіть після фізичної смерті він приречений на щиросердечні страждання, від яких позбавити його може тільки Иешуа.
Маргарита – слабка жінка. Але вона вище Майстри. Адже в ім’я своєї любові й віри в талант свого возлюбленного вона переборює страх і власну слабість, перемагає навіть обставини Так, Маргарита не является ідеальною людиною: ставши відьмою, вона громить будинок літераторів, бере участь у балі сатани з найбільшими грішниками всіх часів і народів.
Але вона не злякалася. Маргарита до кінця бореться за свою любов. Не зрячи ж Булгаков в основу людських відносин призиває покласти саме любов і милосердя Вромане “Майстер і Маргарита”, за словами А. 3. Вулиса, є присутнім філософія відплати: що заслужив, то й получив.
Найбільший порок – боягузтво – обов’язково спричинить відплата: борошна душі й совісті. Ще в “Білій гвардії” М. Булгаков застерігав: “Ніколи не тікайте крисьей побежкой у невідомість від опасности”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)